Важкому пораненню всупереч: як військовий з ампутацією втретє став батьком

Читать на русском
Автор
3838
Юлія та Віталій Мізіни Новина оновлена 02 січня 2024, 16:12
Юлія та Віталій Мізіни. Фото Колаж "Телеграфа"

Чоловік не лише став татом, але й відкрив власну справу

У ході повномасштабної війни з РФ щонайменше 7 тисяч українських військових отримали травми та ураження статевих органів. Ще більша кількість захисників отримали контузії, травми спинного мозку та ампутації. Та попри всі труднощі, чимало ветеранів прагнуть повернутися до повноцінного життя, включаючи й інтимні стосунки.

Так, український воїн, що отримав важкі травми залишається щасливим чоловіком і батьком, який з радістю піклується про свою сім'ю. Журналістам "Телеграфу" вдалося поспілкуватися з цією неймовірною родиною та дізнатися, як їм вдалося здолати труднощі та стати батьками втретє.

Надважкі опіки та ампутації

Ще у травні 2022 року лейтенант 66-ї окремої мехбригади ЗСУ ім. князя Мстислава Хороброго Віталій Мізін був поранений під час ворожого удару по навчальному центру "Десна". Коли вночі по казармі прилетіла російська ракета, чоловік опинився в самісінькому епіцентрі пожежі. Він буквально горів заживо, тож отримав опіки голови, тулуба, кінцівок, внутрішніх органів, вкрай важкий опіковий шок. Лікарі відчайдушно боролися за його життя, однак праву руку і ногу довелося ампутувати.

Фото військовий Віталій Мізін втратив ногу та руку
Віталій переніс понад 10 операцій

Далі на чоловіка очікував довгий період реабілітації. Тоді військовий не надто переймався своєю сексуальною спроможністю. Першочерговим завданням було відновити емоційне та фізичне здоров'я.

— Сексуальне життя у нашій парі повернулося після шести місяців перебування чоловіка в лікарні. Коли його життю вже нічого не загрожувало, коли він був впевнений у тому, що йде на поправку та всі рани затягнулись. Це були його останні дні в лікарні. Ми почали про це говорити. Тоді голова вже не була зайнята питаннями про його рани і як йому зараз болить. В голову почали заходити інші думки.

В лікарні, як він каже, був пробний тест на це. Він впевнився в тому, що у нього все працює. Чоловік був радий і коли повернувся додому, то навіть поранення й ампутації не заважали нам насолоджуватись одне одним, — каже дружина військового Юлія у розмові з "Телеграфом".

Саме вона була його найбільшою опорою та підтримкою на всіх етапах реабілітації. Чоловіку довелося заново навчитися сидіти та ходити, тож пара жила одним днем і раділа кожному успіху.

Важкі прогнози та нові пристрасті

— Секс був важливою частиною нашого життя завжди, бо пристрасті в парі повинні бути завжди. Забували про це лише коли сварилися, але через пару днів ми знову мирилися, і секс був навіть палкішим. Яке ставлення до цього зараз? Враховуючи те, що я після третіх пологів, на жаль, не так активно, як би нам хотілося. Піклування про дітей забирає весь час, — ділиться Юлія Мізіна.

Значну частину часу Віталія забирає плетення виробів — ще одна пристрасть, що поновилася після поранення. Попри те, що Віталію Мізіну ампутували праву руку та ногу, він навчився плести браслети з паракорду однією рукою. Вироби вже замовили більше тисячі українців з різних куточків Європи.

Третє диво

— Сумнівів, що наша сім'я збережеться, не було жодних. І навіть розмов таких не було. Бо ми сім'я. Ми настільки з Віталіком пов'язані, що просто треба було перебороти усі життєві труднощі, а не думати про те, чи збережеться наше подружжя. Думок таких не було навіть у сексуальному контексті. Я не задумувалася над тим, як це буде виглядати, якщо в нього ампутація, — переконує дружина військового.

Три місяці тому жінка народила втретє, і малюка всі обожнюють. Сина назвали Максимом.

Фото військовий з ампутацією став батьком
Хлопчик народився у вересні

— Ми не планували третю дитину, адже перебуваємо у Фінляндії. Віталік не в найкращому стані. І у нас були думки тільки про його реабілітацію. Ми постійно їздили по лікарнях і робили вправи. Тож я була приголомшена, коли дізналася, що вагітна. Ми розмірковували: "Як же все це поєднаємо? Адже Данилко ще малий, а попереду ще й народження дитини. Також Віталіку потрібна колосальна допомога!" Проте ми знали, що зможемо витримати ці випробування. Тому в нас не було сумнівів, чи можна зберігати цю вагітність. Ця дитина вибрала нас, тому ми були зобов'язані народити її і прийняти в нашу родину, — розповідає жінка.

Міфи про секс та інвалідність

Часто можна почути думку, що люди на колісному візку або протезах не можуть повноцінно кохатися, отримувати задоволення від сексу, мати дітей тощо. Та це не зовсім чи не завжди є правдою.

— Звісно, зараз все не так, як раніше. І це не лише про секс. Ситуація диктує свої правила, тому нам доступні лише певні пози й обстановка. Оскільки ампутації надвеликі, то для мене найкраще, якщо він буде лежати. Тобто коли я на боці чи зверху, але активний він! Тоді я не переживаю за чоловіка, що він впаде.

Для Віталіка не проблема і стоячи на одній нозі, тримаючись за мене, або на протезі. Знову ж таки — я боюсь, що він впаде, а він в собі впевнений і розводить мене на такий секс. Чи він довгий, то особливо нічого не змінилось з минулого життя! По-особливому — так! Але він знає як "перекрити" неможливості, використовуючи інші техніки, — ділиться Юлія Мізіна.

У коментарі "Телеграфу" співзасновниця Міжнародної асоціації військових реабілітологів Святослава Федорець додає: є міфи про хороший секс і те, як він має виглядати. Та правда така, що наше статеве життя та сексуальна поведінка є дуже багатоманітними.

Навіть травма спинного мозку та порушення ерекції не ставлять хрест на сексуальному житті. Людина може знайти способи отримувати задоволення та близькість, адже наше тіло має багато ресурсів та можливостей для відновлення.

— До прикладу можна навести французький кінофільм режисерів Олів'є Накаша та Еріка Толедано "1+1. Недоторканні". Там була сцена, де герою на візку масажували вуха. Він може через ці зони одержувати сексуальне задоволення. Це абсолютно реально, бо після травм утворюються нові ерогенні зони, — каже сексологиня.

Будь-які стосунки, зокрема інтимні, завжди залежать від обох. Тож варто досліджувати свої спільні можливості й тіло. А за правильного підходу — цей шлях цікавий і захоплюючий.