Техніка ворожа ЗСУ допоможе

Днями з Полтави у напрямку фронту вирушив дуже цікавий екскаватор. Він був підбитий під Чорнобаївкою на Херсонщині, коли там точилися запеклі бої перед звільненням. Тоді наш снаряд влучив у передню частину ворожої екскаваторної установки на базі "Уралу". Окупанти покинули цінну техніку на полі бою, а бійці 59-ї бригади ЗСУ затрофеїли її, щоб згодом використати для облаштування позицій. Та поки установка з білою "зеткою" залишалася в "сірій" зоні, над нею добряче попрацювали місцеві жителі. Тож бійцям вона дісталася вже практично у розукомплектованому вигляді.

Зліпили з того, що було

— Форма була, а начинки не було, — з усмішкою розповідає 36-річний Ігор, полтавський волонтер громадської організації "Зміст" (прізвище чоловік попросив не називати). — Ще кілька місяців після цього установка простояла на базі ремонтного батальйону військової частини 59-ї бригади, оскільки простому відновленню не піддавалася. Зрештою командир частини звернувся за допомогою до фонду Сергія Притули, який реалізує проєкт "Трофейна броня". Оскільки наша громадська організація є партнером фонду, то виконання поставленого завдання ми взяли на себе.

Понад чотири місяці полтавські авторемонтники морочилися над відновленням екскаваторної установки. За словами мого співрозмовника, вона виглядала трохи краще, аніж якби її спалили. По суті, вціліла лише рама "Уралу". У машини не було ні коліс, ні електропроводки, ні дверей у кабіні, ні скла, не кажучи вже про важливі вузли й агрегати.

— Судячи з того, що військовий "Урал" був складений 2008 року з чого попало, можна зробити висновок, що росіяни вже тоді готувалися до війни, — розповідає Ігор. — Вони нарощували свою технічну міць, але їм бракувало оригінальних запчастин, тому ліпили з того, що було. Зокрема, як виявилось, редуктори не відповідали технічним характеристикам. Їх довелося замінити.

Ігор, у минулому майстер гранітних виробів, узяв на себе відповідальність за постачання запчастин бригаді ремонтників. Шукав необхідне на безмежних просторах інтернету, але справа просувалася надто повільно.

— Я виходив на когось, хто торгував старими деталями на OLX, а та людина зводила мене зі своїми знайомими, — продовжує мій співрозмовник. — Якісь запчастини моїм випадковим знайомим вдавалося знаходити у відходах, про які вони навіть забули.

Наші майстри поліпшили інтер’єр кабіни, повністю замінили панель приладів.

Однак відновлення трофейної техніки стопорилося. І хтозна, як довго це тривало б, якби голові фермерського господарства "Козубівське" з Нових Санжар Михайлу Васюті не трапилася випадково на очі інформація у волонтерському Telegram-каналі про те, що Ігор розшукує запчастини до "Урала". Втім, навряд чи можна назвати це випадковістю, бо з самісінького початку повномасштабної війни господарство активно допомагає ЗСУ, в тому числі й технікою та її ремонтом.

— У нашому господарстві років чотири стояв без діла старий бортовий "Урал-375", — розповідає Михайло Васюта. — Колись ми купили його, щоб возити добриво, зерно тощо. Єдиним мінусом машини було те, що це не самоскид. Тому, не вагаючись ні секунди, я прийняв рішення передати наш "Урал" як донора для відновлення екскаваторної установки. Зараз не час думати про матеріальні вигоди, треба просто з усіх сил наближати Перемогу.

"Урал-375" зі знятим мотором працівники фермерського господарства "Козубівське" благополучно дотягнули трактором на СТО в Полтаву, де він і припинив своє існування як технічної одиниці. Зате його окремі запчастини продовжують своє життя в організмі військової техніки, яка допомагає нашим воїнам у гарячих точках.

Квест "знайди запчастину"

Ремонтом установки постійно займалися два механіки-волонтери СТО, а загалом до нього було залучено понад десять осіб: хтось відновлював гідравліку, хтось електрику…

Так от, спочатку механіки з труднощами відремонтували "Урал". Кожен вузол перебрали та склали по-новому. При цьому вирішили дещо модернізувати й замінили відсутні деталі на сучасні, які використовують в іномарках. Тож за деякими параметрами трофейна техніка тепер працює краще, аніж заводська.

З капітальним ремонтом екскаватора було ще складніше. В ньому не було ні системи відпрацьованих газів, ні приводу насосної установки, ні скла, ні сидіння оператора екскаватора, ні приладової панелі, ні деяких деталей зовнішньої обшивки. Довелося варити й виправляти стрілу, бо рідна була в тріщинах і з порушеною геометрією. Потребував капітального ремонту двигун.

Виробник екскаватора — Тверський екскаваторний завод, тож розшукати до нього запчастини було ще тим квестом. Не з росії ж їх замовляти через Казахстан!

— Мені вдалося знайти всього чотири контакти людей, які колись ремонтували цю техніку, — продовжує Ігор. — Вони згадували своїх колишніх клієнтів. Ті почали згадувати, що в них могло залишитися від таких екскаваторів. Переривати свій металобрухт. З горем навпіл роботи були виконані. А щоб осучаснити екскаватор, наші хлопці установили на ньому LED-освітлення.

На фінальному етапі майстри клеїли скло, вирізку якого замовляли, і фарбували установку.

"Люблю історії про синергію, коли всі обʼєднують зусилля заради Перемоги. А якщо там ще в сюжеті фігурує відновлена російська трофейна техніка, то взагалі супер, — написав на своїй сторінці у Facebook Сергій Притула. — Ця історія якраз така…

Як бачите на фото, установку добряче потріпало. Але не біда, командна робота та вмілі руки творять дива… Найбільший виклик був дістати потрібні запчастини, і тут знову синергія сталась… Установка тепер, як нова!

Така машина на ринку коштує понад 3 500 000 гривень. А от відновлення трофея обійшлося нашому війську всього у 354 000 гривень! Дякую всім, хто донатить та дозволяє нам відновлювати трофеї для наших Сил Оборони! Будь ласка, не зупиняйтесь! Працюємо, панове!"

Герої ті, хто в окопах

Про синергію казав і фермер Михайло Васюта.

— Перед Покровськом Донецької області існує неофіційний пункт передачі волонтерських вантажів, — розповідає він. — Уявіть, рання година, а на цьому місці вже зібралося п’ять великих волонтерських машин. Одна з них, окрім нашої, з Полтавщини, ще одна — з фонду Притули… Люди везуть і везуть для фронту все, чого він потребує. Наше фермерське господарство, наприклад, купувало й передало бійцям і каски, і бронежилети, й біноклі, не говорячи вже про продукти. Тонни харчів ми передали воїнам 117-ї бригади тероборони з Кіровоградської області, коли вони перебували на ротації в Нових Санжарах. І думаєте, тільки "Урал" віддали для потреб ЗСУ? Перед цим відправили хлопцям "Москвич" у робочому стані. Джип ось ремонтуємо. А на відновлення екскаваторної установки скільки ще докуповували запчастин, які майстри замовляли! Але це не подвиг, і ми не герої. Герої ті, хто в окопах!

Громадська організація "Зміст" також уже дуже багато вклала у підтримку ЗСУ. Її волонтери закуповують через надійних людей, котрі постійно проживають у країнах Євросоюзу, повнопривідні пікапи, джипи, буси, ремонтують їх (частіше власними силами) у Полтаві, тут їх тестують, щоб ніде нічого не барахлило, й відгоняють на фронт. Іноді машини, перш ніж потрапити в Україну, проходять технічне обслуговування на СТО в Польщі.

— Збираємо благодійні кошти під конкретні замовлення військових, — розповідає волонтер Ігор. — Таким чином уже з півсотні автівок відправили в гарячі точки. Водночас закуповуємо запчастини, агрегати, колеса для ремонтних батальйонів ЗСУ і вони лагодять пошкоджену техніку на місці. До речі, найчастіше донатять ті, кого війна зачепила найбільше — у кого служать родичі, близькі друзі. В мене теж, до речі, батько з дядьком воюють.

Відновлювати екскаваторну установку, та ще й трофейну, полтавським автотехнікам довелося вперше. Вони пишаються тим, що з честю впоралися із надскладним завданням. І тепер при кожній розмові з Ігорем обов’язково цікавляться, як вона працює.

— Риє потихеньку окопи, — відповідає він, адже тримає зв’язок з військовими.

Вночі, щоб ворог не бачив, екскаваторник надіває прилад нічного бачення й копає там, де йому показують військові. Служить ЗСУ, одне слово.

Фото надані ГО "Зміст"

Задонатити на проєкт "Трофейна броня" можна тут.