"Великий гріх не використовувати свої таланти": переселенка з Миколаєва створює прикраси та донатить на армію

Майстриня з 10-річним стажем виготовлення прикрас розповіла "Телеграфу" про своє захоплення, яке стало для неї й засобом заробітку, й можливістю підтримати ЗСУ

Продає свої роботи через соцмережі та під час ярмарків

Людмила Решетняк – переселенка з Миколаєва. Сьогодні її родина знаходиться у Кропивницькому. Виїхала туди, коли рідне місто почало чи не щодня потерпати від щільних ворожих обстрілів.

За фахом пані Людмила інженер-математик. Але вже впродовж десяти років віддана творчості – жінка створює прикраси ручної роботи. З початку повномасштабної війни частину зароблених коштів від продажу виробів надсилає на потреби ЗСУ. Говорить, що це її маленький вклад в перемогу Батьківщини.

Свої прикраси переселенка продає через соціальні мережі та під час крафтових ярмарків кропивницьких майстрів.

Магазинчик в Інстаграмі з’явився завдяки дітям, які наполягали на його створенні. А участі у ярмарках жінка завдячує місцевій жительці, яка запропонувала пані Людмилі виставити її роботи.

Прикраси носять і в Україні, і за кордоном

Посріблені дріт, фурнітура та натуральне каміння – це основа прикрас. Пані Людмила замовляє весь матеріал в інтернеті або купляє в магазинах. Крім того, переробляє старі прикраси, а іноді деталями виступають гарні ґудзики з одягу.

Серед робіт переселенки є комплект, виготовлений з фурнітури та старовинних коралів, що належали її бабусі, як говорить майстриня, "з бабусиної скрині".

Головним ідейним натхненником майстриня вважає свою сестру. Надихається жінка і роботами світових ювелірів.

Пані Людмила передивляється багато майстер-класів і літератури, читає, як подати той чи інший камінчик. "Перший ювелір, що мене вразив та влюбив у себе – француз Рене Лалік, – розповідає переселенка. — Саме він почав використовувати перлини неправильної форми, виробне каміння в ювелірних прикрасах та придумав рецепт опалесцентного скла".

Майстриня говорить, що її прикраси носять не лише в Україні, а й за кордоном. Жінка має багато клієнтів з рідного міста, що стали вже постійними. Серед замовлень і весільні прикраси, і прикраси на випускний вечір.

Але переселенка відзначає, що віддає перевагу роботі у вільному польоті фантазій, на основі власних вподобань.

До роботи з новими силами

Пані Людмила розповідає, що їх будинок у Миколаєві розташований на околицях міста. У вікно вони бачили, як летять ракети та руйнуються рідні місця. Пережили приліт чотирьох ракет біля будинку, тоді ховалися у коридорі. Після побаченого жінці потрібен був час, щоб оговтатися.

"Пів року я нічого не могла робити. Кажуть, що дуже великий гріх не використовувати свої таланти. Я довго думала і придумала серію "Мелодії України", – каже майстриня.

Серед робіт з цієї лінійки — "Цвіте терен", "Ой у лузі червона калина", "Чорнобривці" та "Два кольори".

Пані Людмила відзначає, що виготовлення прикрас частіше займає менше часу, аніж генерація ідей та доповнення деталей.

Так, наприклад, прикрасу "Червона калина" майстриня обмірковувала декілька місяців, а коли виготовила, їй не сподобалося, переробляла.

Іноді ідеї виникають раптово. Одного разу деталь у формі троянди, що лежала 10 років без справи, впала на перламутрове кільце, це і стало початком створення нової прикраси.

Серед робіт пані Людмили є "Червоні маки", які жінка створила з червоних коралів та чорних перлин.

"У серії "Чорне з червоним" у мене буде ще мінімум дві прикраси: одна з чорними агатами, інша – з чорним дротом. Але вони поки у мене обдумуються", – ділиться планами на подальше пані Людмила.