"Зібрані навесні павербанки з акумуляторами від електронних сигарет досі працюють бездоганно": як проєкт PowerKit рятує бійців на передовій

Команда вже виготовила та передала військовим 719 павербанків різної модифікації та ємності, але потрібно ще й ще

Вихідні, коли більшість українців відпочивають від напруженого робочого тижня, команда PowerKit разом з волонтерами проводить у майстерні, де збираються зарядні пристрої для військових. В основі – акумулятори з одноразових електронних сигарет. Як побудоване виробництво і які покращення зазнали перші моделі павербанків, дізнавався "Телеграф".

За вихідні вдається виготовити 30-40 штук

Більша частина однієї з кімнат в промисловій будівлі на околиці Києва заставлена коробками з кольоровими циліндрами – це акумулятори, які попередньо дістали вже з використаних електронних сигарет і розсортували. Поруч – ще одне приміщення, тут на столах – різноманітні дроти, плати, пластикові деталі, інструменти – все, що необхідно для збирання павербанків. За вихідні вдається виготовити 30-40 штук. На такі обсяги PowerKit вийшли не відразу. Все починалось навесні з пробних екземплярів через бажання одного зі столичних айтівців допомогти знайомому захиснику.

- На початку повномасштабного вторгнення я, Олексій Марчук, Дмитро Яременко (ми втрьох програмісти, працювали в одній компанії), а також Настя Латишева (QA-тестувальниця) і Наталія Єленевська (IT-художниця і моя наречена) поїхали на захід України та вступили, можна так сказати, у кіберармію, – розповів Іван Волинець. – Тобто створювали петиції, "підіймали" сервери, влаштовували DDoS-атаки на російські сайти. Потім я спробував зробити самотужки прилад нічного бачення з відеокамери, бо і до того щось майстрував, паяв – мав таке хобі. Один екземпляр, куди я ще вмонтував плату, щоб можна було заряджати телефон, переслав на фронт. Відгук від військового був такий: як "нічник" працює не дуже (в повній темряві можна було побачити "цяточки" — інфрачервоні ліхтарі), а от як павербанк – клас!

Це стало поштовхом для нової спроби – Іван придбав акумулятори та почав майструвати пристрої саме для підзарядки гаджетів. Щось виходило, щось – ні, і тут в пригоді стала ідея про використання запчастин з одноразових електронних сигарет.

- Дмитро скинув статтю про те, що павербанки збирають з акумуляторів, що є в одноразках, – згадує Іван. – Я не дуже вірив, що вийде, був впевнений – вони, як батарейки, сіли — і все, їх не можна перезаряджати.

- Це було очевидно, що там не буде нормального акумулятора, — додає Дмитро Яременко. – Але при цьому в нас ніби чуйка спрацювала, і ми не викидали вже використані сигарети, в кожного було по пакетику. Спробували розбирати та застосовувати ці акумулятори в павербанках.

- Модель, що працює, – це була третя чи четверта версія, — продовжує Іван. – Ми замовляли додаткові деталі, інструменти — і закрутилось. Потім з Наталією (а саме вона створює всю графіку для нашого проєкту, а також провела перші великі збори донатів і зробила наше волонтерство комфортнішим, бо дбає про чай/каву, смаколики) виставили пост в інстаграмі, що ми робимо безкоштовні павербанки для ЗСУ і нам для цього потрібні електронні цигарки. За тиждень в нас кількість підписників виросла в десять разів – с 300 до 3000, був просто шквал повідомлень, які ми розгребли десь за місяць. Першими одноразки нам надсилали співробітники, бо ми й в робочі чати скинули заклик, згодом якийсь вейп-шоп прислав величезний ящик – це було так дивно, ми стільки цигарок не бачили.

До їх розбору долучились і студенти одного з вишів, що також евакуювались на Львівщину, і сусідські діти. А над готовими виробами мудрувала п’ятірка волонтерів – цю справу вони продовжили й після повернення до Києва на початку літа.

- Як показала практика, акумулятори з одноразових цигарок виявились дуже класними, вони витримують багато циклів без значного падіння ємності, — наголошує Іван. – Ми досі тестуємо найперші моделі, зібрані навесні. Кожного дня розряджаємо їх і заряджаємо знов – і вони досі працюють, можна сказати, бездоганно.

"А зробите, щоб можна було рації заряджати?"

Перед тим, як застосовувати акумулятори, а підходять лише з електронних сигарет типу Elf bar (пласкі й ті, що намагалися підзаряджати кустарним способом, не застосовуються), вони проходять ретельну перевірку.

- В акумуляторів ми міряємо вольтаж, якщо він занадто низький, в роботу не беремо, відкидаємо непрацездатні. Відсоток таких невеликий, але він є, — пояснює Іван. – Всі, що не підійшли, скидаємо у коробку "з москалями" — таку назву елементам, які не працюють, дали сусідські діти, що допомагали нам на Львівщині. Далі робимо спайки по 4 чи 8 акумуляторів: для найменшого павербанку потрібно 20 штук, середнього – 40, а великого – 150 і більше. Далі все ізолюємо та отримуємо готовий для подальшого застосування великий акумулятор в термоусадці.

Іван уточнює, що в процесі виробництва змінився зовнішній вигляд павербанків. Спочатку в якості корпусу використовувались розподільчі коробки. Отвори для USB-виходів в них вирізались вручну, використовували пластиковий елемент, надрукований на 3D-принтері. Але згодом стали робити девайси циліндричної форми.

- Це звичайна каналізаційна труба – вона підходить просто ідеально, — показує Іван. – Знизу стандартна заглушка, в корпусі робимо отвори для кріплення шнурка, щоб можна було павербанк повісити десь на дерево чи на собі носити.

Зверху кришка виготовлена 3D-друком. Деякі моделі ми робимо з ліхтарями, які можуть світити три доби без підзарядки. Додали до нього регулятор яскравості – це нам батько Насті підказав, який служить в ЗСУ. Бо це важливо на позиціях, коли не можна себе виказати, але треба щось підсвітити.

Мінімальна потужність павербанків, які виготовляє PowerKit, — 17 тис. мА-год – такої вистачить для того, щоб кілька разів зарядити телефон. Він має роз’єми USB Type-A та USB Type-С. З часом винахідники доробили девайс таким чином, щоб можна було підключати й інші прилади.

- Знов таки батько Насті у нас запитав: "А зробите, щоб можна було рації заряджати?" — згадує Іван. – Ми додали порт на 10 вольтів, укомплектували павербанки CDC-кабелями, щоб можна було під'єднати док-станцію для рацій. До речі, такі штекери розповсюджені – трапляються у роутерах, маршрутизаторах, мережевому обладнанні, тож, відповідно, і використання нашого зарядного пристрою розширюється.

Іван додає, що команда намагається автоматизувати деякі операції на виробництві. В тому числі й користуючись власними розробками. Наприклад, Юрій Парака, що надав приміщення для проєкту, сконструював інструмент, який пришвидшує перевірку акумуляторів, а друзі з Харкова – Михайло Янакаєв і Стас Порошин – машинку для нарізання проводів та механізм для їхнього скручування.

- Все це ми робили вручну, але вирішили полегшити роботу. Наприклад, я зробив пристрій на базі Arduino (невелика управляюча плата з власним процесором і пам'яттю. – Авт.), який ріже дроти заданої довжини, — додає Михайло. – Ідея не моя, таких кустарних розробок багато, але з реалізацією я заморочився. Можна ще виставити такий режим, щоб по краях підрізала шматки, тоді їх легко зачищати. А Стас зробив таку штуку – до моторчика приєднаний затискач, в нього вставляються кінці дротів, натискаєш кнопочку — і вони автоматично скручуються. Здається, що це дуже просто, але коли кілька годин поспіль робити так руками, пальці просто не відчуваєш.

"Коли ворог влучив в генератори, ваші павербанки врятували пів батальйону"

На сьогодні PowerKit вже виготовили та передали військовим 719 павербанків різної модифікації та ємності. Але лист очікування на ці девайси лишається великим.

- У нас є спеціальна база, куди ми заносимо замовлення, щоб нікого не загубити, – цим займається Настя, – пояснює Олексій Марчук – ще один з засновників проєкту, який відповідає за текст про ініціативу у соціальних мережах. – Були навіть запити на сотню павербанків для цілого підрозділу – але це забагато, таку партію ми не можемо виготовити відразу. Звернення різні – є і від родичів військових, і безпосередньо від бійців – одного чи групи. Зараз у нас потреба приблизно у 250 павербанках.

Хлопці наголошують, що передають пристрої для заряджання виключно безкоштовно. Хоча не раз лунали пропозиції щодо придбання корисного девайсу, та всі вони були відхилені. Стикнулась команда і з одним випадком шахрайства.

- Один з волонтерів нам написав: "Дивіться, ваші павербанки продаються на OLX", — говорить Іван. – Я перевірив, дійсно, наші. Навіть зрозумів, з якої вони партії, – ми їх як раз зробили напередодні. А отримав їх юнак, що представився військовослужбовцем і запевнив: пристрої йому потрібні на фронті. За допомогою тих самих волонтерів шахрая знайшли, ввічливо пояснили, що так робити не можна. Всі павербанки хлопець повернув, і публічно вибачився – відео у нас є на сторінці.

Щодо ж витрат, то спочатку команда покривала їх самотужки, потім відкрили банку (https://send.monobank.ua/jar/9XUQiiaqJi) для збору донатів. Для залучення коштів проводять розіграші та намагаються надати розголосу ініціативі.

- На початку собівартість одного павербанка була 300 гривень, але це без урахування роботи, — говорить Іван. – Також пластик, що використовується для 3D-друку деталей, коштує грошей. Але нам їх роблять волонтери з різних куточків України та навіть закордону. От, наприклад, зараз з Польщі прийшла партія корпусів, які розробив Дмитро. Фактично це зарядна станція потужністю 50 Вт, ємністю – 125 тис. мА-год. Цього вже вистачить, щоб увімкнути шурупокрут чи болгарку, або накачати колесо автомобіля, або заряджати одночасно відразу 5 телефонів.

Іван додає, що до процесу виготовлення павербанків долучається багато людей у різний спосіб. Хтось допомагає зі збором електронок, як, наприклад, екоініціатива студентів КПІ чи компанія "Розетка", у точках видачі якої можна залишити вживані одноразові сигарети. Хтось долучається, надаючи безоплатно комплектуючі чи інструменти, а хтось власним часом і руками.

- В цілому від початку до нас долучилось десь 60 волонтерів, — наводить статистику Іван. – Звичайно, не всі разом приходять, склад міняється, але це ті люди, які постійно з нами. Хтось дізнався про PowerKit від знайомих, хтось з соціальних мереж. Переважна більшість на вихідних приходить і збирає павербанки, але є й ті, хто бере "домашні завдання" на будні та приносить у суботу вже готові напаяні блоки. І це пришвидшує зборку, бо павербанки дуже важливі на фронті. Ми це бачимо з відгуків. Найприємніше, коли нам дзвонять хлопці й кажуть: "Ви не уявляєте, ворог влучив в генератори, нема чим зарядити ні рації, ні тепловізори, а тут ваші павербанки – та вони врятували пів батальйону!"

Фото автора та Івана Волинця