3 червня 2022 року — 100 днів з моменту початку повномасштабного вторгнення військ РФ в Україну. Видання "Телеграф" закликає світ допомогти зупинити Кремль — санкціями, озброєнням для ЗСУ, будь-якою іншою допомогою Україні
Підсумки 100 днів війни демонструють, що російській армії, за великим рахунком, все одно, кого вбивати — військових, цивільних, дітей, жінок, людей похилого віку. Багато українських чоловіків стали до лав Збройних Сил, щоб на кордонах зустріти окупантів і довести, що вторгнення в Україну було помилкою. Ми розповідаємо про тих, хто віддав своє життя у цій війні.
Ірина Фількіна
Звільнення Бучі, Ірпеня, Бородянки та інших містечок та сіл Київщини розкрило реальний масштаб жахів та звірств, що відбувалися під час російської окупації. Багато кадрів звідти облетіли весь світ, один із них – фото руки вбитої жінки з червоним манікюром. Загиблу впізнала її майстер із манікюру, а рідні підтвердили загибель жінки.
Ірина загинула під обстрілом, коли намагалася дістатися велосипедом до власного будинку в Ірпені. У загиблої залишилися чоловік та двоє дочок.
Руслан Боровик
Справжній військовий із великим послужним списком. Служба в Іраку, захист Донецького аеропорту. Серед своїх його знали за позивним "Багдадом". За місяць до загибелі Руслан отримав контузію, але не покинув свого відділення і продовжував палити техніку російських окупантів на бойових позиціях. Про його загибель стало відомо у ніч проти 1 травня.
Степан Чобану
28 лютого у бою з окупантами загинув Степан Чобану. Він виявив мужність і відволік російських пілотів на свій Су-27, дозволивши решті українських літаків піднятися в небо і перебазуватися на резервний аеродром. За свій подвиг Степан Чобану був нагороджений званням Герой України з орденом "Золота Зірка" (посмертно).
Ярослав Русін
28 травня у боях на Харківщині загинув від поранення Ярослав Русин, який обіймав раніше посаду заступника начальника одного з відділів Черкаської обласної прокуратури. З перших днів війни він включився у боротьбу з агресором та загинув у бою.
Станіслав Дяченко
Все своє життя загиблий лейтенант поліції віддав службі — в органах МВС працював з 2006 року. Загинув внаслідок ракетного удару разом із товаришами по службі зі спецназу "КОРД". У Станіслава залишилося двоє малолітніх дітей.
Ігор Іванікович
Загинув, захищаючи рідну землю. Відспівували та ховали Ігоря у вже окупованому на той момент Херсоні. Місцеві жителі кажуть, що вважатимуть за честь доглянути за могилою загиблого героя. Він до останнього подиху боровся з окупантами на херсонській землі, хоча сам був родом із Прикарпаття. Віддав життя за Україну.
Євген Сакун
Ще один журналіст, який загинув від рук росіян. Євген був оператором каналу "Київ.Live", помер у результаті ракетного удару по Київській телевежі на Дорогожичах. Колеги з теплом згадують загиблого, який став безневинною жертвою хворих амбіцій Кремля.
Ігор Гроза
Ветеран АТО на Донбасі серед перших вступив до Сил територіальної оборони ЗСУ та кинувся захищати Чернігів. На підступах до міста військові вступили у бій із росіянами, однак при спробі змінити локацію потрапили під обстріл ворожої артилерії. 41-річний Ігор Гроза загинув від поранень.
За мужність та відвагу посмертно нагороджений орденом "За мужність ІІІ ступеня".
Артур Гриценко
Професійний футболіст, який встиг пограти у низці відомих українських клубів, у тому числі ФК "Львів" та "Карпати". В останні роки проживав у Парижі, проте після повномасштабного вторгнення повернувся до України та служив у 95-й окремій десантно-штурмовій бригаді. Загинув у боях на Харківщині.
Дмитро Нестерук
Загинув під час бойового польоту гелікоптера над Київською областю наприкінці лютого. Був бортовим техніком в екіпажі відомого льотчика "Шумахера". Вертоліт завдав удару по наземних цілях, але був підбитий. Усі члени екіпажу загинули, але вписали свої імена в історію України.
У 100-й день з дня повномасштабного вторгнення "Телеграф" вирішив продемонструвати, якою ціною вдається відбивати агресію Кремля. Більше історій знайдете тут.