Підірвана ГЕС, окопи росіян та неминучий український контрнаступ: аналіз ситуації від військового експерта

Після того, як 6 червня російські окупанти підірвали Каховську ГЕС, вони почали задкувати на лівому березі Дніпра, повільно, але вірно відступаючи до позбавленого води Криму.

Про військові та не лише наслідки підриву Каховської ГЕС, а також про перспективи деокупації всіх українських територій "Телеграф" поспілкувався з військовим експертом, полковником ЗСУ Владиславом Селезньовим, який тривалий час жив у Криму.

Шукати логіку дій путінців марно

– Йде вже четверта доба після підриву Каховської ГЕС. Які висновки з реакції міжнародних організацій на цей теракт можна зробити зараз?

– Реакція світової спільноти, насамперед організацій, які мають опікуватися глобальною безпекою (ООН, ОБСЄ, Міжнародний Комітет Червоного Хреста), – абсолютно імпотентна. Я завжди скептично ставився до позицій цих структур. Але таке ігнорування ними фатального за своїми наслідками російського воєнного злочину просто виходить за всі межі. Однозначно всі ці організації потребують кардинального реформування, а то й просто ліквідації як такі, що не виправдовують витрачених на них коштів і, власне, свого призначення.

Вчинено акт екоциду. Наслідки розгрібатимуться десятиліттями. Впливатиме це все не лише на екологію півдня України, а й на стан продовольчих програм у всьому світі. Не буде українського зерна, виникне загроза голоду в Азії та Африці, де зростає населення. Збільшаться світові ціни на продовольство.

Хто цим має займатися? ООН та Червоний Хрест. А вони в перші дні трагедії навіть не "муркнули" нічого ані з приводу засудження російського воєнного злочину, ані щодо допомоги Україні у подоланні наслідків катастрофи. Дещо розворушилися лише після гострої критики з нашого боку.

Ми вкотре переконуємося, що є лише одна сила, яка здатна привести до тями путіна та його кліку, – це українська армія.

– У військовому розумінні росіянам підрив дамби якось допоможе?

– Вода за кілька днів зійде, тож – ні, не допоможе. Та й я сумніваюся, що ЗСУ взагалі планували форсувати Дніпро у тій частині. З технічного погляду це було б вкрай складно та ризиковано.

– Навіщо тоді було знищувати Каховську ГЕС?

– Цілком можливо, що це ексцес виконавця. Хоча про ймовірність такого підриву з боку окупантів Україна попереджала ще у жовтні минулого року. І вище військово-політичне керівництво рф явно було готове до цього ще тоді. Вибухівку було закладено, чекали лише на відмашку зверху. путін так боявся широкомасштабного наступу ЗСУ, що готовий був таку відмашку дати. Але російській армії вдалося вибратися з Херсона, вона підірвала всі мости, що з’єднують лівий і правий береги Дніпра. Відповідно, український контрнаступ не відбувся у тому форматі, якого так побоювався кремль.

Вже з кінця осені ми відбивали нові масовані ворожі атаки, пережили важку зиму, непросту весну. Накопичили достатньо сил для своїх наступальних операцій. І у росіян знову почало "підгоряти". Тим більше що вони не знають, де саме ми завдамо головного удару. Або удари. Звісно, як один із напрямків вони розглядали Херсонську область, припускаючи, що ми ризикнемо форсувати Дніпро. От і вирішили перестрахуватися, підірвавши дамбу у районі Нової Каховки.

– Із діями яких армій можна порівнювати таке?

– У принципі, тут є кальки з дій Червоної Армії при відступі 1941-го. Але й, безумовно, копіювання дій гітлерівської армії, коли відступала вона, залишаючи по собі випалену землю. Абсолютно так само діють зараз російські окупанти. Очевидно, що коли зійде "велика вода", залишиться замулена земля, напхана мінами, які незрозуміло як діставати. Все це ще довго залишиться загрозою. Не кажучи вже про те, що сільське господарство півдня фактично знищено. Воно ґрунтувалося на зрошенні, якого після обміління Каховського водосховища вже не буде.

– Відомо, що лівий берег, що знаходиться під тимчасовим контролем окупантів, нижчий за правий. Навіщо здійснювати підрив, розуміючи, що більше затопить саме ту частину, зокрема укріплення першої лінії оборони росіян?

– Шукати логіку дій путінців марно. Колосальні збитки завдано, безумовно, тим територіям, які вони контролювали на лівому березі. Причому є інформація, що далеко не всі загарбники встигли втекти від високої води, деякі тепер поховані під шаром мулу.

Як я вже казав, вода незабаром зійде. Потрібно буде якийсь час, щоб земля просохла. Українська розвідка за будь-яких умов продовжує свою діяльність, зокрема періодично переміщуючись з правого берега – на лівий. Проводить диверсійно-розвідувальні акції, виявляє ворожі об’єкти, дає вказівки для нашої авіації та ракетників.

При цьому, наголошую, навряд чи можна було розглядати плацдарм від Херсона та південніше як варіант можливого українського контрнаступу. Умовно кажучи, для такої операції на цьому напрямку потрібні були сили чотирьох—шістьох механізованих і мотопіхотних бригад. Це понад 20 тисяч людей, величезна кількість бронетехніки, артилерії, боєприпасів. Перемістити все це через Дніпро, не маючи мостів, під ворожим вогнем, неможливо.

Тож українська армія швидше за все діятиме в інший спосіб, проводячи деокупацію півдня нашої країни.

Росіяни задкують до Криму і посилено окопуються

– Що зараз відбувається на підступах до Криму та на самому півострові?

– Росіяни там з березня риють окопи. Але зараз – особливо активно у районі Армянська, Джанкоя. Виникає логічне запитання – навіщо? Адже їхня пропаганда та місцеві колаборанти, гауляйтери твердять, що все добре, все під контролем. Виходить – ні…

Щобільше, якщо ми подивимося на карту, то в районах сіл Великі Копані, Червоний Чабан (з 2016 р. — Преображенка), селищ Каланчак, Чаплинка на тимчасово окупованій частині Херсонщини росіяни активно будують укріплення, копають окопи. Навіщо? Якщо вони такі впевнені, що лінія їхньої оборони й надалі проходитиме Дніпром.

– І навіщо?

– Бо розуміють, що є загроза для їхніх підрозділів у разі прориву оборони путінських військ у районі Василівки (тимчасово окупована частина Запорізької області). Українська армія тоді зможе йти вздовж Дніпра, звільняючи південь Запоріжжя. Після чого перейде на південь Херсонщини. Тому, задкуючи до Криму, загарбники починають вибудовувати нові рубежі оборони вже там. Сподіваючись утримати сухопутні підступи до півострова, а відповідно – і півострів.

– Чи допоможе їм це?

– Ні. У нас є ракети, безпілотники, артилерія, до нас надходить дедалі більше боєприпасів. Всім цим ми зрівняємо із землею всі ворожі укріплення.

Кримські та російські перспективи

– Легіон "Свобода Росії", який разом із Російським добровольчим корпусом воює на боці України проти путінського режиму, звернувся нещодавно до жителів Криму. У посланні наголошувалося, що ЛСР не визнає квазіреферендум 2014 року і злочинну інтервенцію військ рф на півострів, вважає обов’язком повернути Україні те, що її по праву. Також легіонери просили кримчан повідомляти про місця дислокації окупаційних сил та засобів, проживання керівного складу окупаційних військ (і колаборантів), розташування та маршрути пересування військової техніки. Про що говорять такі заяви?

– Головна місія, яку здійснюють Легіон "Свобода Росії" та Російський добровольчий корпус – це спроба розбудити російське суспільство від тієї дивної сплячки, в яку його загнав путінський режим. Адже чим далі, тим більше очевидно, що при цій владі росія на повному ходу мчить у прірву. Звідки може ніколи не вибратися. Тому проведенням інформаційно-силових операцій громадяни рф, що входять до ЛСР та РДК, звертаються до своїх співвітчизників із закликом підніматися на збройну боротьбу з путінським режимом. Симпатики в них є у різних регіонах росії, а також у тимчасово окупованому Криму. А тому ці "правильні росіяни" роблять правильні акценти. Поширюють адресні заяви, звертаючись безпосередньо до потенційних учасників ЛСР та РДК, до своїх симпатиків. Виступаючи у ролі організованого центру, до якого має бути тяжіння, як до магніту, всіх, кого не влаштовує нинішній стан справ у росії.

– Чому такий важливий комунікаційний момент у діях ЛСР та РДК?

– Тому що ті ж жителі Шебекіно, яке стало зоною бойових дій, дивляться у вікно і бачать, що відбувається насправді. А по телевізору їм розповідають, що все добре, все за планом. І цей когнітивний дисонанс якраз таки пробуджує певний відсоток росіян. Дозволяючи ЛСР та РДК знаходити симпатиків, залучати до своїх лав нових учасників опору.

– Чого чекати Криму в найближчому майбутньому?

– Точно не чекати на курортний, туристичний сезон. При цьому спекотно точно буде. У військовому значенні слова.

Частина так званих "понаєхів", які думали, що назавжди пов’язали своє майбутнє з цим унікальним куточком планети Земля, вже пакує валізи. Є певна знервованість. Ті, хто має слабку психіку або хорошу чуйку, вже збирають манатки і по Кримському мосту, що поки ще функціонує, поспішають ретируватися на простори росії. Намагаючись так зберегти і частину свого майна, і своє життя.

Але є й такі, хто ще свято вірить у російську пропаганду, хоч очевидно, що збої матриці вже відбуваються.

У Криму діють місцеві партизани. Причому давно досить ефективно. Вибухи на об’єктах залізничної інфраструктури, на інших об’єктах, зокрема військових, справа саме їхніх рук. Ця робота систематизована, вона певним чином забезпечується та керується.

Крим все частіше відвідують наші безпілотники. Причому як повітряні, так і морські. Тенденція наростатиме.

А в міру наближення української армії до адмінкордонів Криму у нас з’являється все більше можливостей працювати далекобійною артилерією по об’єктах, що цікавлять, на території тимчасово окупованого півострова.

– Що це за об’єкти, скільки їх?

– Журналісти-дослідники виявили наразі понад 220 таких – військових – у Криму та Севастополі. Але за фактом їх може бути до 500. І кожен такий об’єкт – законна ціль для ЗСУ. Тому і у зверненні ЛСР, і періодично у зверненнях президента України звучить заклик до громадянського населення триматися якомога далі від таких місць. Куди будь-якої миті може прилетіти. І неодмінно прилетить. Всі ці дії абсолютно входять до логіки української армії щодо деокупації своїх територій за допомогою знищення там ворожих об’єктів військової інфраструктури. Змушуючи противника або забратися з нашої землі, або загинути.

Адже з допомогою знищення складів, баз, транспортної інфраструктури, комунікацій створюються передумови послаблення російської армії. Яка в результаті не зможе чинити серйозного опору під час наших неминучих наступальних операцій.