"Батьки — вже програна ситуація": соціальний психолог пояснив, чому "ЧВК "Редан" дуже небезпечна і як з нею боротися

В Україні в інтернеті продовжує ширитися підлітковий рух "ЧВК Редан", а в майже в усіх великих містах поліції довелося втихомирювати чи затримувати підлітків, які були готові полізти у бійку.

"Телеграф" запитав у соціального психолога Олега Покальчука, як цей агресивний рух пов'язаний з війною та "рукою кремля", чи можна його приборкати і що робити батькам.

— "ЧВК "Редан" це своєрідна реакція суспільства на війну чи все ж таки рука ФСБ?

— І те, і інше. Відмічу кілька важливих параметрів. По-перше, молодіжні рухи, так звані субкультури, існують в кожному суспільстві. Їхній рівень активності залежить від того, наскільки авторитетною і впливовою є домінуюча культура. Тобто, якщо у якомусь суспільстві контркультурні чи субкультурні феномени виходять на перший план, і стають предметом соціального публічного обговорення, це означає, що офіційна культура це діло в принципі прос*ала.

— Чому ж так категорично?

— Тому що це пов'язано не тільки з поточним рівнем культурної комунікації і політичного дискурсу, а й з освітою та вихованням.

По-друге, підлітки прекрасно знають, що їхні агресивні чи протиправні діяння значно у меншій мірі підлягають кримінальній відповідальності, ніж у дорослих. Тому традиційно, якщо ми говоримо про кримінальну сферу, то злочинний світ часто використовує підлітків та дітей для здійснення протиправних вчинків, аргументуючи це тим, що їм за це нічого не буде, бо вони діти. Їх відпустять.

Тож підлітки розуміють, що вони, поводячись агресивно, у ситуаціях, коли дорослих людей покарали б суворо, то тут вони в кращому випадку відбудуться якимись нотаціями з боку батьків. На що підлітки, власне, і не збираються зважати.

Тому у них високий рівень безкарності. Це — проблема як для поліції, так і суспільства. Чому суспільству в цілому начхати на цю сферу? Тому що ця категорія населення не є виборцями. І політичний істеблішмент ніякої уваги їй не приділяє. Якщо ми говоримо про дорослих людей, то політики з ними ще якось заграють хоча б раз на кілька років.

По-третє, безумовно, у даному випадку простежується використання росією такого роду рухів в операціях впливу. Попередня історія була з рухом АУЕ — так зване "уголовное единство". Цей рух так само мав на меті підбурення підлітків до романтизації кримінальної поведінки і так далі. Зараз приблизно ми маємо новий виток, нову спробу старих трендів.

— Як Україні правильно на це реагувати та боротися?

— Перший момент — це кримінальна розвідка або точніше аналіз криміногенної ситуації. Я багато років намагався звернути увагу наших правоохоронців і Служби безпеки на цю сферу діяльності, але безуспішно. Я ж на рівні радника можу щось порадити, а не приймаю рішень. Така структура повинна мати під собою кадрові наслідки, бюджет і т.д. Тут тільки можна розвести руками. Я пробував цю справу покращити і продовжую. Це — одна історія.

Другий момент: по цій поточній ситуації все-таки треба дати належне, що поліція зреагувала. Ми бачимо, що якась реакція була. На жаль, ми традиційно вже у нашому суспільстві уникаємо (з якихось дурних політкоректних міркувань) називати імена винуватців, озвучення покарань, посилення покарань. І загалом, система ювенальної юстиції (чи якоїсь там іще) охороняє приватність цих малолітніх злочинців (правопорушників), що з моєї точки зору просто сприяє їхній діяльності.

Тому що ми традиційно нехтуємо розголосом і публічним осудом. А суспільство ж у нас в цілому здорове і воно мало б знати своїх "героїв", незважаючи на те, скільки їм років. Тому публічність (така, яку роблять журналісти-розслідувачі, коли вони політично вмотивовані), мусила б мати місце, і тоді був би позитивний ефект.

Якщо виходити за рамки своєї компетенції, можна говорити про зміни до Кримінального кодексу, але це трохи інакша тематика.

— Можливо є питання і до батьків цих підлітків та молодиків? Як на рівні сім'ї зупинити такі шкідливі захоплення дітей?

— Це безнадійно і такий, знаєте, радянський підхід до виховання, при якому в СРСР була вертикаль впливу через батьків на дітей. Тому що батьки реально могли бути репресовані, зокрема по місцю роботи. Не у такому жорсткому розумінні, як ми це зазвичай говоримо (в контексті таборів і розстрілів, — Авт.), а бути покараними і мати погану репутацію. Батьки тоді під страхом цих можливих репресій якось дітям давали по ср*ці чи як там їм вдавалося виховувати по-іншому. Тоді цей вплив був.

Зараз авторитету у батьків переважно ніякого немає. Ми ж розвиваємось у такий ліберальний бік, при якому повага до старших не є пріоритетом, бо інакше — це вже якийсь ейджизм. Мовляв, молоді теж люди і мають такі ж самі права, як і дорослі, незважаючи на те, що молодь робить. А якщо це діточки, то вони прекрасні; якщо дівчатка — то взагалі вони не підлягають ніякій критиці.

Власне, ми і пожинаємо ці плоди такої "зрівнялівки". Думаю, батьки — це вже програна ситуація.

Зазначимо, субкультура "Редан" (або "Рьодан") бере початок від конфлікту, який трапився нещодавно в москві. Підлітки із довгим волоссям і атрибутами з зображення павука та цифрою "4" зайшли в ТЦ "Аквапарк". Там у них виник конфлікт із підлітками у спортивному одязі. В результаті розмови хлопець у спортивному вдарив "павука" ногою в живіт. Ніхто серйозних травм не отримав і на цьому все могло закінчитися. Проте відео завірусилося в TikTok і Telegram.

Діти із принтами у формі павука — це фанати старого японського аніме "Hunter x Hunter". В сюжеті зустрічається злочинна організація "Трупа тіней" або "Примарна трупа", її символом є павук.

У росії цей агресивний рух став популярним останнім часом. Так звані "ЗМІ" країни-агресора переповнені заголовками про це угрупування, яке влаштовує заворушення у торгових центрах великих міст сусідньої країни.