Три ключові військові перемоги України: Юрій Гудименко про підсумки року та про те, коли закінчиться війна

Читать на русском
Автор

Політик та військовослужбовець оцінив "Телеграфу" найбільші стратегічні успіхи Сил Оборони в 2022-му

Наприкінці грудня традиційно — час підбивати певні підсумки року, що минає. Для України 2022 рік, за багатьма оцінками, став найважчим за всі роки незалежності через повномасштабне вторгнення росії.

Водночас протистояння не тільки не вщухає, а й впливає вже на весь світ. Причому агресія рф вже названа найбільшою війною в Європі з часів Другої світової. Тож не дивно, що цю війну вже час від часу неофіційно називають Третьою світовою. Не впоравшись з Україною "за два-три дні", путін намагається втягнути у геноцид українців білорусь, Іран, Північну Корею, Сирію і вже навіть Китай.

Очевидно, грубі військово-політичні прорахунки кремля наразилися на багатомісячний потужний українській опір. В результаті військового феномену та стійкості суспільства на полі бою сталися перші потужні битви, виграні Україною.

У свою чергу в контексті підсумків року "Телеграф" поцікавився у співзасновника "Демократичної сокири", командира саперного підрозділу ЗСУ, історика Юрія Гудименка, які ж стратегічні військові досягнення Сил Оборони можна вважати найуспішнішими в 2022-му.

Чи є певний умовний топ-3 таких стратегічних успіхів Сил Оборони в поточному році?

— Дивіться, він є, але це не битви і не події. Якщо говорити умовно, то подія №1 — ми в якийсь момент перехопили ініціативу у військ російської федерації. За Карлом фон Клаузевицем та згідно з усіма іншими військовими стратегами, це найбільш важлива подія, що відбулася. Але вона не прив'язана до чіткою дати.

Друга подія — те, що ми не дали відрізати себе від західної допомоги. Тому що, в тому числі, такий план у росіян був. Зокрема, вони планували виходити через білоруський кордон та відрізати нас від кордону з Польщею. Відповідно, ми були б тоді просто відрізаними від цих поставок.

А як щодо постійних "бавовн" на території рф?

— У цьому сенсі найголовніше, що ми показали (в якийсь один момент це також не відбулося) росіянам, що навіть на своїй, на власній російській території, вони беззахисні перед нашими ударами і ми готові атакувати їх в тому числі й на їхній землі. Але це також не відбулося в якийсь один день (у цьому кейсі немає точної дати, конкретної битви), це проходило поступово. Проте таке, на мою думку, навіть важливіше в стратегічному плані, ніж наприклад повернення Херсону.

Третє, скоріше за все, є те, що ми примусили весь світ проговорювати майбутній розпад російської федерації. Тому що, пам'ятаю по собі, скільки років говорив про те, що рф розпадеться, і що ми маємо цьому сприяти. Тоді такі слова постійно виглядали самокритично, трохи маргінально. Оскільки ніхто в це не вірив.

А тепер про те, що російська федерація розпадеться завдяки нам, говорить весь світ і мовить у тому числі, як про факт, який так чи інакше буде здійснений рано чи пізно. Світ вже готується до того, як жити в нових геополітичних умовах, коли б росія розпалася і перебувала би в роздрібненому стані.

Вважаю, що це також не відбулося в один день. Але це максимально важливо, тому що ми вже зараз намагаємося закласти якісь підвалини світу після перемоги.

Скільки ще триватиме війна за вашими очікуваннями чи її активна фаза або загалом агресія росія?

— Дивіться, на всі ці питання завжди відповідаю однаково. Для мене війна триватиме доти, доки не буде покараний останній військовий злочинець з російської федерації. Скільки ж буде тривати активна фаза, думаю ще рік чи два. Ця ж війна йшла не за території як такі, а фактично проходила за винищення української державності та українського народу як такого. Відповідно, до тих пір, поки ми не покараємо всіх, хто брав у цьому участь, ми не можемо говорити, що війна закінчена і ми матимемо можливість починати якісь нові історії з чистого аркушу.

Думаю, що українська нація не буде сприймати перемогу як абсолютну, доки не відбудеться суд і покарання над всіма, хто відповідав за Бучу, Маріуполь, Бородянку, Херсон тощо. Та доки вони всі так чи інакше не будуть покарані.