москва хоче терміново розпалити в Європі ще один збройний конфлікт: дипломат про новий фронт путіна

Раптова поїздка президента України Володимира Зеленського у Вашингтон та його виступ перед Конгресом цього тижня стали одними з найпопулярніших і найбільш обговорюваних тем в публічному та кулуарному просторах.

Поки вояж українського гаранта в США після передової в Бахмуті не дає спокою росіянам і їхнім терористичним посіпакам, ньюзмейкери намагаються проаналізувати та спрогнозувати результати, а також як це допоможе пришвидшити перемогу України над росією.

В ексклюзивному інтерв`ю "Телеграфу" дипломат, історик, посол України в Хорватії та БіГ (2010-2017 рр.) Олександр Левченко пояснив, чому саме цього тижня Зеленський злітав до Байдена та американських парламентарів, для чого путін після тривалої перерви провідав лукашенка, як використати досвід Балкан після деокупації українських територій, що робити з історичними міфами кремля тощо.

"Україна за допомогою своїх союзників готова перейти до вирішального етапу бойових дій у війні"

— Якщо розшифрувати з дипломатичної мови на звичайну, то що може означати резонансний візит Зеленського в США після поїздки до Бахмуту? Наскільки вона знакова, чи все ж таки це — зі сфери піару?

— Візит президента України до США означає стратегічні стосунки та довірливі відносини між офіційними Києвом та Вашингтоном, особливо на фоні російської військової агресії проти України. Це перший виїзд за межі України глави української держави з 24 лютого цього року, тому місце візиту та час вибрані не випадково. Україна за допомогою союзників на чолі з США готова перейти до вирішального етапу бойових дій, і має отримати повну підтримку і розуміння Вашингтону.

— Яким чином відвідини президентом України Штатів може стати переломним як на дипломатично-політичному фронті, так і у військовому плані?

— Візит українського президента до Вашингтону порівнюють по своєму значенню з історичним відвіданням США у 1941 році (у найскладніший період Другої світової війни) британським прем’єром Вінстоном Черчиллем, де він також звернувся з промовою до конгресменів і сенаторів, закликаючи підтримати Лондон у боротьбі з фашистською агресією, коли Британія самотужки стала на захист демократії і свободи у цілому світі. Американські парламентарі зараз 23 рази вставали з місць, перериваючи виступ Володимира Зеленського, що є знаком великої поваги і підтримки не тільки главі державі, але і всьому українському народові. Здається, після цього виступу в американському політикумі досягнуто повного консенсусу щодо необхідності виділення Україні максимальної військової та фінансової допомоги.

— Які взагалі ще існують дипломатичні інструменти для боротьби з росією? Адже Радбез ООН фактично недієздатний, а проукраїнські резолюції Генасамблеї ООН не виконуються…

— Україна використовує усі наявні дипломатичні майданчики для засудження російської агресії та отримання міжнародної підтримки у відновленні своєї територіальної цілісності. Крім засідань РБ ООН та ГА ООН це і інституції ОБСЄ, Ради Європи, Євросоюзу, НАТО. Українське питання активно звучить на всіх засіданнях "Великої сімки", йому присвятили значну увагу на саміті "Великої двадцятки". Окремо Київ працює на двосторонньому рівні як з країнами-партнерами, так і державами, які ще не визначилися з підтримкою України. Дипломатичний фронт працює щоденно і 24 години на добу.

— Чим, до речі, для росії може закінчитися скандальна історія з відправленням українським посольствам небезпечних посилок/листів?

— Факти поштового тероризму проти низки українських диппредставництв розслідуються службами безпеки та органами поліції країн, де акредитовані наші закордонні установи. Це принципове питання і слідство має вивести на замовників цих терористичних дій та виконавців. Поки що вони до кінця не встановлені, проте враховуючи, що рф визнали країною-спонсором тероризму в Європарламенті, Парламентській асамблеї НАТО, парламентами десяти країнах світу, то очевидно, що москва, якщо і не безпосередньо до цього причетна, то мабуть вміло маніпулює якимись радикальними рухами. Час покаже.

"путін дуже хвилюється за свою безпеку"

— Ще однією гучною темою цього тижня став приїзд путіна в білорусь зі статусною свитою (лавров, щойгу тощо). Що це насправді було? Чи може білорусь вступити у війну проти України, і коли саме?

— Глава кремля і його свита прилетіли до мінська на трьох однакових літаках. путін дуже хвилюється за свою безпеку. Знає кішка, чиє сало з’їла. москва тисне на мінськ щодо вступу білорусі у війну на стороні росії, проте лукашенко абсолютно свідомий небезпеки здійснення такого самовбивчого для нього та і усієї країни кроку, тому маневрує і тягне час. Чим більше у Києва буде міжнародної підтримки і перемог на фронтах з росіянами, тим менша ймовірність вступу білорусі у цю криваву війну.

— Очевидно, що росія намагається розпалити новий конфлікт на Балканах. Але поки розхитати там ситуацію не вдається. Як далі там можуть розвиватися події та які ризики існують для України.

— москві, як кров з носа, треба розпалити (хоче терміново розпалити, — Авт.) в Європі ще один збройний конфлікт, щоб розосередити увагу європейців та США від війни в Україні. кремль вважає, що Західні Балкани завжди є вразливим місцем в Європі, тому і намагається зараз запалити ситуацію на Косово. Частково це вдалося, та європейці і американці добре розуміють до чого це усе, та не дають конфлікту запалати. В запасі у кремля також можливість серйозного провокування ситуації в Боснії і Герцеговині. В Брюсселі та Вашингтоні прорахували плани москви та допомагають запобігти відвертій ескалації ситуації, до чого увесь час підштовхує кремль.

"Не виключено, що повернення Криму буде здійснено політико-дипломатичним шляхом"

— Зараз в українському суспільстві точаться дискусії, як реінтегрувати деокуповані території (зокрема Донбас і Крим). Як ефективніше та швидко це зробити з урахуванням досягнень та помилок балканських країн?

— Реінтеграція тимчасово окупованих українських територій зараз може відбутися військовим шляхом, якщо ЗСУ звільнять ці території від російських окупантів. Зробити це непросто, але це питання виживання української держави і української нації. Не виключено, що повернення Криму буде здійснено політико-дипломатичним шляхом. Він трохи довший, проте запобігає непотрібним руйнуванням та жертвам.

— Скільки років на це може піти, адже є приклад Східної Німеччини, яка остаточно і досі, здається, продовжує інтеграційні процеси?

— Що стосується реінтеграції не територій, а населення, то цей процес може зайняти куди довший проміжок часу. Вісім з половиною роки окупації так просто не проходять. Між тим, він буде здійснений і способи його проведення відомі. Це непросто, але абсолютно реально. Ще раз треба наголосити, що куди складніше повернути тимчасово окуповані території у державно-правове поле України.

"Росіян в школах та університетах вчать вигаданій історії"

— Пропаганда рф взяла на озброєння історію, яку спотворює до абсурду (наприклад про "Леніна, який вигадав Україну", "московську Русь", "один народ" і т.д.). Яка є ефективна протидія цьому?

— путін робить псевдоісторичні посили на Леніна, який начебто створив Україну і тому він його засуджує, проте окупанти на захоплених українських територіях нічого розумнішого не придумали, ніж відновлення пам’ятників тому ж Леніну. На території України першу державність мало ще слов’янське об’єднання племен антів у 5-му столітті. В цей час на території росії не було жодних натяків на якусь державність, а самі слов’яни сюди приходять з території Польщі тільки через 300 років.

Перша Київська державність – це з 482 р. до 882 р. Після вбивства варягами київських князів Аскольда і Діра розпочинається друга Київська державність з 882 р. під назвою Русь з титульним народом русами, які були нащадками антів та склавин, перших слов’ян на сучасній українській території. До створення Русі сучасні росіяни не мають жодного відношення. Вони були просто покореними територіями у складі Другої Київської держави. Так що анти були предками сучасних українців, а руси їх батьками. Росіяни по слов’янській лінії походять від прийшлих з території Польщі слов’янських племен в’ятичів (регіон москви), кривичів (Псков-Смоленьск) та словен (Новгород), які змішалися з місцевими фіно-угорськими та балтськими племенами, до яких українці, руси і анти не мають жодного етнічного відношення.

— Коли російське суспільство перестане вірити в історичні фейки кремля? Чи воно взагалі здатне не трансформації свідомості, переосмислення, якогось навіть поверхневого аналізу того, що відбувається навкруги?

— Росіян в школах та університетах вчать вигаданій історії, яка досить далеко від того, що було насправді. Звідси і незрозумілий для нормальних людей шовінізм і якась претензія на історичне панування та особливість, чого реально нема. Щоб хтось в рф переймався історичною правдою, так таких не видно та й це зараз дуже небезпечно. Можливо, колись пізніше.

— Наскільки все ж таки ймовірний сценарій розпаду росії на низку незалежних держав після демонтажу режиму путіна? Адже історично низка регіонів рф здатні на відцентрові тенденції. З Татарстаном, Ічкерією, Дагестаном зрозуміло. Що буде з іншими суб`єктами федерації?

— Жорстокий централізм москви усім дуже набрид. Коли в 1918 р. розсипалася Російська імперія, то на її місці було створено 37 державних об’єднань. Не виключено, що щось таке трапиться і зараз, проте далеко необов’язково. Найбільш реальними на відділення є Ічкерія та Дагестан. Татарстан не має виходу на зовнішній кордон, що значно ускладнює ситуацію. Народи в росії можуть самовизначитися, що допускає діюче законодавство, адже це федеративна держава.

— Чи можуть розпочатися в рф відцентрові рухи в регіонах, які, як відомо з історії, раніше були українськими — Бєлгород, Таганрог, Кубань? Та як на них реагувати сучасній Україні?

— На жаль, ці регіони були дуже русифіковані. Не випадково саме там був Голодомор 1932-33 рр. як і в Україні, який викосив сотні тисяч свідомих українців. Для початку там мають бути започатковані хоча б по одній україномовній школі та бібліотеці. москва полюбляє говорити про утиски росіян в Україні, проте мільйони українців в рф на сьогодні не мають взагалі нічого окрім пропаганди російського шовінізму та рашизму як форми неофашизму. В 1918 р. Кубань хотіла увійти до Української держави на правах федеративної одиниці, а Київ наполягав на автономії. Через сто років ситуація, на жаль, дуже змінилася.