Гудименко про посадки зрадників: це бл*ха муха ОПЗЖ, це Льовочкін, Шуфрич тощо – не треба нічого вигадувати

Затримання почесного президента "Мотор Січі" і мільярдера із Запоріжжя Вячеслава Богуслаєва за підозрою у держзраді додало нового перцю в дискусію про полювання на відьом по-українськи. Тобто проведення в Україні системного масового очищення політичних та економічних еліт від "друзів путіна". "Телеграф" вже писав про позицію окремих нардепів з провладної фракції проти колаборантів-депутатів.

Втім, після гучних заяв про необхідність потужної люстраційної чистки (чи принаймні перевірки) окремих нардепів чи представників проросійських бізнес-кіл справи поки що здебільшого просуваються зі скрипом. Чи не єдині у цьому плані успішний "кейс медведчука" та оновлений санкційний список залишаються поки що певними точковими виключеннями з правил.

На місцях же (обласних, районних, селищних радах та адміністраціях) клімат ще більш примхливий. Окремі відверті зрадники або перефарбувалися, або перейшли у якийсь сплячий режим, та проте, здається, часом не полишають спроб знову плести усілякі інтриги.

Але запит суспільства на оновлення еліт нікуди не зникає, а навпаки. Так, днями співзасновник партії "Демократична сокира", командир саперного підрозділу ЗСУ Юрій Гудименко, якого нагадаємо важко поранили на Харківщині, опублікував резонансний пост про млявість з покаранням опзжшників та задав логічне питання: чому зрадники всіх мастей досі не сидять у в'язниці.

"Телеграфу" вдалося ексклюзивно поспілкуватися з політиком-фронтовиком та більш детально розпитати його про те, хто винен і що все ж таки робити із колаборантами. Пропонуємо вашій увазі першу частину інтерв'ю з Юрієм Гудименком. Повне відео предметної розмови з лідером "Демсокири" дивіться нижче.

"Якщо ми не позбавимо депутатів від ОПЗЖ їхніх грошей, то вони банально відкупляться"

— Раніше ви намагалися не чіпати політику, бо служите в ЗСУ. Але, здається, від наявності деяких нардепів від ОПЗЖ в парламенті та в місцевих радах ви не витримали. Що сталося, що було останньою краплею?

— Насправді все було дуже просто: спілкувався на днях з одним з телеканалів, було невеличке інтерв'ю. І мені журналістка поставила питання, а що ви думаєте щодо того, що партія ОПЗЖ заборонена, але її депутати зібралися у Верховній Раді в депутатську групу і майже під тою самою назвою спокійно собі працюють. Вона спитала, як я це пояснюю, і я зрозумів, що я ніяк собі це в принципі не можу пояснити. Більше того, я зрозумів, що я не можу це пояснити не тільки собі, а й не зможу це пояснити взагалі нікому.

І я б ніколи не зміг би як історик, умовно, пояснити якомусь англійцю, скажімо, своєму колезі історику, як так могло б бути, що наприклад наприкінці 1939 року або на початку 1940-го, коли вже йде Друга світова, якби у британському парламенті сиділа б фракція повністю пронімецька і з людьми, які роками, а інколи десятиліттями розповідали, що Гітлер молодець і з Німеччиною треба дружити. І ніхто проти них не вживав жодних дій.

Зрозумів, що не зможу таке пояснити навіть собі. І через це написав цей пост. Пам'ятаю, коли ще не був поранений, коли був на активній службі, ми про це говорили з хлопцями, що коли вже це буде (справжня люстрація, — Авт.), коли ми з цим закінчимо. Тому що не зовсім зрозуміло: як це так, що ми тут намагаємося вбити якомога більше росіян, а ті, хто фактично допомагав привести війну на нашу землю, спокійненько собі сидять в парламенті, в місцевих радах. І як тільки закінчиться війна, вони ж знову візьмуться за своє. Ось і все.

— Поясніть, будь-ласка, яка ваша пропозиція щодо так би мовити зачистки всіх рад (від Верховної до місцевих) у законний спосіб?

— Зараз говорю від себе, тому що у нас дев'ять з п'ятнадцяти людей політичної ради (партії "Демсокира", — Авт.) на фронті. Політрада не працює з першого дня Великої війни. Тому що ми вирішили, що не до політики зараз (якщо так просто говорити). Моя позиція тут дуже проста: є декілька законних шляхів, і вони найцікавіше, використовувалися за останні місяці.

Є варіант позбавлення громадянства (і той же самий Рабінович з ОПЗЖ був позбавлений громадянства). Стаття четверта Конституції говорить нам про те, що в Україні можливе лише одне громадянство. А набуття та позбавлення громадянства регламентується Законом України, в якому говориться про те, що можливо позбавити людину (громадянства, — Авт.), яка порушила цю ст.4 Конституції, і відповідно має два чи три паспорти. Всі ми розуміємо, що у депутатів (до речі, не тільки від ОПЗЖ), а загалом у багатьох народних депутатів часто буває більше, ніж один паспорт. Думаю, що цей механізм (який вже був застосований) можна продовжувати використовувати далі.

Є санкційний механізм. Санкції активно застосовувалися з самого початку Великої війни. Думаю, що правильно було б розпочати саме з санкцій, адже депутати загалом рідко бувають бідними, рідко шукають гроші на хліб. Відповідно, санкції мають бути саме першим номером в наших діях, в діях української держави. Оскільки, якщо ми не позбавимо депутатів від ОПЗЖ їхніх грошей, то вони банально відкупляться, і на цьому все закінчиться. От цього я допускати дуже-дуже не хотів би.

Тому що всі ми розуміємо, що із себе представляють українські судді, що з себе представляють українські прокурори (в більшій частині). Зрозуміло, що невеличка (а інколи велика) сума грошей може їм (можновладцям, — Авт.) допомогти зробити так, щоб зрадники України банально залишилися на свободі, зі своїй майном і так далі.

Тож перший крок це — санкції (арешт майна). Другий крок набагато довший, але необхідний — це слідство, перевірка їхніх дій за останні роки, відкриття кримінальних проваджень. Відповідно, я впевнений, для більшості з них буде стаття 111 (Кримінального кодексу про держзраду, — Авт.), 111-1 стаття (КК, про колабораціонізм, — Авт.), стаття 111-2 (передача ресурсів країні-агресору, — Авт.). Тобто колабораціонізм, пособництво окупантам, зрада національним інтересам України. Тому варіантів дуже багато.

"З цієї війни повинні вийти чистими не тільки ззовні, а й зсередини"

— З яких політичних сил потрібно розпочинати оновлену люстрацію — ОПЗЖ, "Партії шарія" — чи з усіх та одразу?

— Я знаю здібності українських силових структур, тому не вірю в одночасну роботу по всіх напрямках. Відверто. Навпаки так, як риба гниє з голови, то й треба починати з цієї голови. Розпочинати варто з Верховної Ради, потім переходити на обласний рівень, тоді — на місцевий, подаючи таким чином приклад, як саме треба робити. Насправді все банально: кількість. Тобто у Верховній Раді опзжшників близько 30, а по всій країні і шаріївців, і опзжшників, і представників "Нашого краю" (як кандидати на перевірку) — їх тисячі.

Тож одночасно з цим не впорається жодна силова структура просто банально через їхню кількість. Особливо, якщо згадати, що судочинство і розслідування дуже важко протікають в країні, в якій постійно йде війна і велика кількість людей пішла на фронт. В тому числі — з силових структур. Це просто буде дуже довго. Але це необхідно. Ми з цієї війни повинні вийти чистими не тільки ззовні, а й зсередини. Інакше все розпочнеться заново.

— Повертаючись до теми українських судів, у зв'язку з цим наступне запитання: чи витримає судова система? Якщо судити умовно Шуфрича/Льовочкіна, то вони навіть в українських судах зможуть оскаржувати санкції, затягувати процеси чи якось спамити судові органи? Який суд має розглядати такі справи — спеціальний чи умовно Печерський райсуд Києва?

— Говорити про судову реформу або запізно, або зарано, тому що її потрібно було робити роки тому. Потрібно було проводити її до війни. Звичайно, до цього питання ми повернемося після війни. Але як її робити під час війни, якщо чесно, я просто не уявляю. Мені б хотілося вірити в дива, я бачив дива на війні, але вони, скажімо так, не настільки суперечили законам фізики та логіки. Тому нехай воно йде довго, проте воно має бути прозорим перед суспільством. Суспільство повинно бачити, що все відбувається за законом.

Давайте, називати речі своїми іменами: ніхто не має нічого вигадувати. Це бл*ха муха ОПЗЖ, це Льовочкін, Шуфрич тощо. Там нічого не треба вигадувати. Треба просто підняти ефіри за останній рік до війни. Там майже кожен ефір, де були депутати від ОПЗЖ — це стаття 111-та йде напряму. Не треба робити ніяких протизаконних дій, навпаки все має відбуватися за законом.

Знаю, що цей процес буде йти довго. Але треба відноситися до цього, як (зараз перейду на звичний мені за останні місяці лікарняні терміни) до операції, після якої буде довга реабілітація. Тобто ти місяцями вчишся жити без чогось звичного. Це необхідно. Це довго, це неприємно. Хочеться, щоб одразу після операції ти встав і побіг, але так не буде. Просто нам потрібно розуміти, що деякі процеси будуть тривати довго через те, що ми це запустили раніше.

Якщо б ми повернулися в минуле і тій же ОПЗЖ чи "Партії шарія" на рівні якогось Мінюсту сказали, що ця політсила не може отримати реєстрацію банально через те, що її устав чи заяви її членів антиукраїнські, то такої проблеми мабуть і не було б. Ці люди не змогли б обратися від цих партій до рад всіх рівнів. Але ми це пропустили, ми це фактично дозволили. Держава на той момент таке толерувала. Відповідно, ми маємо величезну запущену проблему.

Її не можна буде вилікувати за день чи за два. Мова дійсно буде йти про роки. Але частково в цьому винні ми, а частково просто треба зрозуміти, що ми не будемо допускати якихось розправ, ми сучасна країна, ми не росія. Все має бути по закону. А по закону, вибачте, буде довго.

Продовження інтерв'ю з Юрієм Гудименком читайте тут.