Кількість російських ракет тане, а ефективність української ППО зростає — фахівець із ракетного озброєння Олександр Кочетков

Російські окупанти не припиняють ракетні обстріли. Постійно під ударами Харків, все частіше дістається Кривому Рогу.

Періодично прилітає в Одеську область, Миколаїв.

І хоч українські підрозділи протиповітряної оборони (ППО) примудряються творити чудеса, збиваючи часом по п’ять крилатих ракет "Калібр" за день, чимало їх, на жаль, досягають цілі. Про те, з якими ракетами наша оборона справляється краще, з якими – гірше, а також про феномен української ППО "Телеграф" поговорив з аналітиком, спеціалістом з ракетного озброєння Олександром Кочетковим.

Сформована під час війни українська система ППО виявилася дуже ефективною

– Наскільки зміцніла українська ППО з початку широкомасштабного російського вторгнення?

- Слово "зміцніла" не зовсім вірне. Та система ППО, яка у нас була – радянська, не дуже ефективна, багато в чому постраждала у перші дні широкомасштабного вторгнення росіян. Закордонні партнери спочатку постачали нам подібні зразки, а зараз йдеться вже і про сучасні комплекси ППО-ПРО (протиракетна оборона). Тобто фактично українська система протиповітряної оборони була сформована заново в процесі війни. Йдеться про радіолокаційні станції, про зенітні системи ППО дальньої, середньої дії. І про так звану фронтову – ППО близької дії. У тому числі, мобільних комплексах, переносних. Ось така система, що включає всі елементи, що взаємодіє з нашими партнерами (які виконують функцію радіолокаційних станцій дальньої дії, знищених в Україні в перші дні вторгнення), сформована під час війни, виявилася досить ефективною. Більш ефективною, ніж очікували і агресор, і навіть наші партнери.

- В чому це виражається?

– У нас періодично уражається близько 60% крилатих ракет, що є надзвичайно гарним показником. Бо навіть норми США свідчать, що вони можуть збивати близько 50% ракет. А нас уже 60%. Тобто ми маємо сильну систему ППО. Яка формується, наголошую, безпосередньо під час бойових дій.

У нас більш-менш захищені великі міста. І нещодавня атака на Дніпропетровську область, коли із п’ять ракет збили всі п’ять, є тому підтвердженням. Навіть ракета, що прилетіла 6 вересня до Кривого Рогу, виявилася єдиною з шести, які були запущені агресором.

По Одесі часто противник запускає крилаті ракети. Ми з п’яти збиваємо, як правило, три-чотири. І це дуже добрий результат. Зрозуміло, що рівень ураження залежить від типу ракет, які летять. І від рівня їхнього виявлення. Результат дає комплексне розгортання систем протилітакової та протиракетної оборони.

Те, що українські міста не бомблять з літаків, що з нами не відбувається те, що з сирійським Алеппо, який росіяни буквально стерли своїми стратегічними бомбардувальниками, або з українським Маріуполем, де не було системи протиповітряної оборони, – говорить про те, що у нас ППО не просто існує, а й є дуже ефективною. Це підтверджують вкрай обережні спроби російської військової авіації вести агресивні дії на фронті. Вони бояться потрапити під нашу ППО.

Що збивати важче – і чому

– Які ракети ми стали частіше збивати та чому?

– Насамперед, крилаті через їхню відносно невелику швидкість. Більшість таких ракет, які до нас прямують (крім Х-31 та її модифікацій, надзвукових) летять зі швидкістю пасажирського "Боїнга" (в районі 950 км/год). Так, вони багато менше розмірів літака. А крилаті дозвукові ракети "Калібр" ще й застосовують технологію "Стелс" (зменшення відбиття сигналу станції радіолокації). Це складні об’єкти для ураження. Але їх ми збиваємо найкраще.

Непогано виходить і з ракетами, які йдуть псевдобалістичною траєкторією. Такими росіяни б’ють, як правило, по нашим південним містам – Одеса, Миколаїв. Йдеться про ракети "Онікс" із системи протикорабельного комплексу "Бастіон". Також б’ють ракетами зенітного комплексу С-300, які переробляють під систему земля-земля. Але і їх ми збиваємо досить успішно.

- Які ракетні засоби росіян все ще становлять для нас загрозу?

– Чим більша швидкість, тим складніше. Відповідно, найбільша складність із гіперзвуковими ракетами "Кинжал". Вони йдуть зі швидкістю 5-7 махів (один мах дорівнює швидкості звуку — 330 метрів за секунду або 1,2 тис км/год). Тобто, "Кинжал" йде до ділянки поразки цілі в п’ять або більше разів швидше за швидкість звуку. Це буквально десяток секунд. Дуже важко перехопити таку ракету. Вона опиняється у доступі на дуже короткий час. І щоб її знищити, потрібно опинитися буквально під нею, в районі її цілі. Звичайно, ППО не може передбачити, де це станеться.

Друга за складністю – псевдобалістична крилата ракета Іскандер-М. Вона йде теж вище за швидкість звуку на фінальній траєкторії. Збити її простіше, ніж "Кинжал", але досить важко.

До третьої за складністю поразки я відніс би надзвукову ракету сімейства Х-31 з великою дальністю.

Збивати всі ці ракети досить важко. Але Україна має унікальний досвід реального бойового застосування систем ППО щодо всіх вищенаведених класів ракет. Не теоретично, не так на тренажерах, не на навчаннях, саме у бою. І рівень володіння нашими зенітними ракетниками технікою, їхні навички, уміння прогресують. Що дозволяє збивати все більше ракет супротивника. Високоточних, високошвидкісних ракет, яких, на щастя, у росіян не так багато. Того ж "Кинджала" – лише кілька десятків. Інших, зрозуміло, більше. Але їхня кількість неухильно тане. Тоді як наш рівень обороноздатності – зростає.

– Що за системи ППО та ПРО нам необхідні, щоб якісніше "закрити небо"?

– Будь-які сучасні. До речі, усі наші системи лише умовно протиракетні. Здебільшого, це комплекси, в завдання яких входить боротьба з авіацією противника. А ми очікуємо найближчим часом постачання саме протиракетних комплексів (ПРО). Це і американо-норвезька система NASAMS, і німецько-італійська система IRIS-Т. І ще деякі. Вони заточені саме на те, щоби збивати ракети, а не просто літаки. І коли ці системи до нас потраплять – це буде якісний стрибок протиракетної оборони.

Чим більше у нас буде таких протиракетних систем, тим краще. Проблема в тому, що вони прикривають більш-менш надійний радіус близько 80-100 км. І скільки таких "кіл" потрібно, щоб прикрити всю Україну? Тож нам, як і щодо інших видів озброєння, не вистачає кількості. Нам потрібні будь-які сучасні системи ПРО. І якомога більше.