Чи наважиться путін оголосити Україні війну 9 травня і чи завдасть ядерного удару? Прогноз

Україна вже понад 70 днів бореться з російськими загарбниками, які вторглися до нашої країни. Просування агресора на багатьох напрямках вдалося зупинити, але він не залишає спроб захопити ще більше української землі, включаючи весь Донбас.

При цьому сили у росії теж не безмежні, а до сакральної дати – 9 травня – путін вимагає перемог. Не виключено, що в цей день президент Росії може офіційно оголосити Україні війну, наслідком чого стане тотальна мобілізація росіян.

Про те, на що може піти путін, як виглядає середньостатистичний окупант, а також про епохальне для України рішення в першій частині інтерв’ю "Телеграфу" розповів речник Міжнародної волонтерської спільноти InformNapalm Михайло Макарук, який зараз у лавах ЗСУ захищає нашу Батьківщину.

Спроба зібрати більше "гарматного м’яса" може вдарити по Кремлю

– Чи наважиться росія відкрито оголосити Україні війну?

- Не думаю. Якщо де-юре, їй доведеться тоді оголошувати повномасштабний воєнний стан та мобілізацію. А це – палиця з двома кінцями. Буде дофіга "гарматного м’яса", якого не вистачає путіну. Це один кінець палиці. А другий – якість цього "м’яса" та наслідки. Російська влада і так зібрала все, що було більш-менш боєздатним, кинувши його проти України. А якщо просто гребти будь-кого, отримають Червону армію зразка 1941 року – "ми сміливо в бій підемо і всі як один помремо". З "Мосінками" (трьохлінійка, гвинтівка Мосіна 7,62-мм зразка 1891 року) та іншим мотлохом. Без відповідної бронетехніки. З ненавченим та демотивованим особовим складом.

Одна річ – навчити бійця, дати йому нормальне екіпірування, озброєння. Після чого послати у бій. І зовсім інше — дати "палку" аби кому в руки й сказати "йди — воюй".

– Адже є ще економічний аспект…

– Безперечно! Будь-яка війна – це тіло від плоті, кров від крові – від економіки. Під санкціями, при масовому виході з Росії іноземних компаній, при вже частковому і майбутньому нафтовому і газовому ембарго — не думаю, що росія фінансово потягне такий процес як масова мобілізація та офіційна війна. Адже неофіційно вона і так йде. І явно не за планом Росії — затягуючись, затягуючи зашморг на її шиї.

- Що можна сказати про внутрішньополітичну складову у разі всеросійської мобілізації, яку поки що в Кремлі заперечують (як заперечували, втім, і намір вторгатися в Україну)?

- Це теж стримуючий фактор. Одна справа – призвати із Зажопінська якогось ваньку-алкоголіка, який за пропоновані гроші та можливість помародерити готовий вбивати будь-кого. А інше – призвати хіпстерів, бізнесменів, студентів із Москви чи Пітера, які й так незадоволені владою. Або діток тих, хто при владі, які точно не захочуть позбавлятися свого спокійного життя, їзди на "Бентлі" та поїдання лобстерів. А якщо цих діток почнуть "відмазувати" (а так і буде), це обурить інші маси. І до влади виникатиме дедалі більше запитань. І невдоволення зростатиме.

Типовий портрет окупанта — зброд з околиць в обносках

– Якщо описати типовий портрет тих, кого росія вже кинула проти України – це…?

– Ну, якщо не брати до уваги професійних військових, яких тут "утилізували" у неймовірній кількості, – це біднота, голота з російських околиць. Мінімум – із великих міст. Типовий портрет окупанта – мешканець села без газу, з туалетом на вулиці та статком нижчим за середній. 100 доларів це "гарматне м’ясо" бачить як найкрутіший подарунок за все життя. Ці "воїни" ходять в обносках, намагаються винести все, що бачать, не розуміючи як доставити намародорене до своєї халупи. Куди далеко не факт, що повернуться. Тому що "утихомирюємо" ми цей зброд пачками.

У багатьох росіян, які потрапили до нас у полон, шок через те, що в українських селах є ліхтарі, асфальт на дорогах, пошта, магазини, подекуди – лікарня. Для них ми – на іншому цивілізаційному рівні. І в плані статку, і в моральному плані. Якщо ми тут Homo sapiens (людина розумна — Ред.), то вони членистоногі, що застрягли на якомусь своєму етапі еволюції.

- Що можна зараз сказати про екіпірування вояк агресора?

- Зараз найкрутіше екіпірування елітних частин збройних сил Росії є те, що вони змогли вкрасти, намародерити у ЗСУ. Наше військове взуття вважається еталоном для російського суперспецназівця. А те, що ми бачимо з так званих "трофеїв", із захопленого нами або кинутого орками обмундирування — це просто лайно. Як за якістю, так і за задумом. Всі їх розпіарені системи типу "Ратник" (російське бойове екіпірування військовослужбовця, що анонсувалось як "комплект солдата майбутнього" – прим. ред.), схоже, так і не дійшли до армії. Як і багато іншого. Спрямовані на це гроші (якщо їх спрямовували), мабуть, були просто "розпиляні". У результаті "друга армія світу" воює у шоломах 60-х років минулого століття, які в умовах сучасного бою не те що не оберігають, але ще більше вбивають — адже їхні уламки потрапляють у мозок, різко знижуючи шанси на виживання.

А кевлар (в оригіналі – високоміцний матеріал) у окупантів, якщо й трапляється, то такий цікавий, що ногою продавлюється.

Про ядерний удар і епохальне рішення Заходу

– Чи наважиться путін на тактичний ядерний удар по Україні?

– Нещодавно у центральному китайському науковому віснику вийшла дуже цікава аналітична стаття. У ній розповідається про нові розробки КНР у сфері атомної зброї. Коли невеликим ядерним зарядом, можна пробивати глибинні бункери. Скальпельно вирізати цілі. І наголошувалося, що подібні технології є не лише у Китаї. Думаю, цим "бункерному дідові" передали привіт. Мовляв, така зброя може бути не лише у нас, а й у тих самих американців, британців, французів. І вони, у разі чого, пульнуть так, що ніякий бункер тебе не врятує.

Також слід розуміти, що запуск ядерної зброї – це не команда однієї людини. Це високотехнологічний процес. Чи може статися збій? Цілком імовірно…

Ще один момент. І голова Об’єднаного комітету начальників штабів генерал Марк Міллі, і керівник Пентагону Ллойд Остін, і британський прем’єр Борис Джонсон уже висловилися у стилі "вистачить нас лякати ядерною палицею – у нас є чим відповісти".

Ядерна зброя – це той фактор, коли Захід уже не зможе фізично не втрутитися. Оскільки використання цієї зброї Росією розв’яже руки Північній Кореї та Ірану. І США, Великобританії, ЄС доведеться максимально жорстко реагувати на подібне путінське божевілля. А саме вступом у війну — і ударами по Росії, можливо, не ядерними, але тактичними зарядами.

– Чим світ ще може допомогти Україні, бачачи, що Росія не має наміру зупинятися?

- Виграти час… Зараз поясню. У Рамштайні 26 квітня було ухвалено епохальне рішення.

Там чітко розподіли, хто і як допомагатиме Україні. У вас немає виробничих можливостей, ви не можете допомогти зброєю? Дайте гроші — все, що треба, закупить інша країна. Вже визначені країни, які допомагатимуть нам зброєю (передусім це США, Великобританія, Польща, Норвегія, можливо, більш активно, ніж раніше, — Франція, нарешті, почала підключатися Німеччина). Хто допомагатиме гуманітаркою (продукти, медикаменти тощо). Хто – паливом, хто – технологіями, хто – цивільними авто. Хто (так чи інакше) – економічно, у міру своїх можливостей. Хто амуніцією.

Є ті, хто бореться за нас дипломатично, на всіх напрямках. Є ті, хто переконує інші країни більш активно допомагати Україні та тиснути на Росію.

Є ті, хто допомагає логістично. Згадаймо добрим словом Туреччину, яка закрила Чорне море для військових кораблів. І це, повірте, дуже важлива допомога.

У нас багато союзників. Але ми маємо проблеми з часом. Саме про це говорив Міллі у Рамштайні. Про те, що Україні важливо якнайшвидше надавати допомогу. Тут і зараз. Адже, на відміну від росії, ми не маємо в нескінченних масштабах "гарматного м’яса" – орків. Ми маємо людей, яких ми поважаємо, яких треба берегти. А для цього їх потрібно класно екіпірувати, забезпечити всім необхідним, щоб ми рвали нечисть, яка прийшла на нашу землю.

Продовження інтерв’ю читайте тут.

За наказом путіна російська армія напала на Україну 24 лютого – без оголошення війни. Агресор називає те, що відбувається "спеціальною військовою операцією".

Наприкінці березня у Стамбулі українська та російська делегації вперше, здавалося б, намацали певні точки дотику.

Але в результаті росії продовжила агресію. Антикризовий радник глави Офісу президента та член української переговорної делегації Михайло Подоляк пояснив, чому останнім часом процес переговорів із представниками росії зупинився.