Бунт у росії через втрати в Україні можливий лише за однієї умови, — військовий оглядач

Бої на полях битв між Україною та росією тривають другий місяць і серйозні втрати змусили окупантів стягувати війська з усього світу. Деякі "дивані фахівці" вважають, що це оголить кордони рф і ряд країн, що мають з нею територіальні суперечки, спробують їх повернути, відтягнувши війська з українського фронту.

Військовий оглядач та блогер Олександр Коваленко ("Злий одесит") у бліц-інтерв’ю "Телеграфу" оцінив подібні перспективи.

— росія стягує до України все нові резерви, включаючи бойовиків "Хезболли" та нових "вагнерівців". Наскільки вони боєздатні та можуть змінити ситуацію на окремих ділянках фронту?

— Якщо говорити про найманців із тих країн, що оголошували про відправку своїх "бійців" в Україну для участі в боях на боці російських окупантів, зокрема Сирія, країни Африки, то їхня кваліфікація та професіоналізм є вкрай низькими.

Щодо головорізів ПВК "Вагнера", то вони дійсно становлять певну загрозу, оскільки у цих людей часто багатий армійський досвід, а також досвід участі у бойових діях. Але, в цілому загроза від них не вища ніж від середньостатистичного російського окупанта, а можливо і нижче, оскільки у них на озброєнні не стоїть частина того, що застосовують регулярні російські війська.

"Вагнерівців" можна розцінювати як елемент ДРГ.

— Навіть великі втрати росії поки, на жаль, не вилилися в масові бунти російських військових та їхніх матерів. Що, на вашу думку, здатне на це вплинути?

— Я дуже сумніваюся, що там будуть бунти через втрати. Такий варіант можливий тільки в тому випадку, коли темою бунту у зв’язку з втратами російських військ зацікавиться якась внутрішня сила, якій буде вигідна внутрішня дестабілізація.

Російський народ безхребетний і аморфний, не здатний самостійно протистояти системі, і він ніколи не був на це спроможний. Всі російські революції та перевороти відбувалися при безпосередньому куруванні силових структур, зацікавлених у тій чи іншій зміні влади.

— Зараз часто запитують про закінчення війни, багато хто говорить про майбутню Перемогу України. Чим, на вашу думку, реально може закінчитися війна? Як оцінюєте дії командування ЗСУ?

— Перемога України не обговорюється – вона є безумовною. Фактично Україна перемогла ще в лютому 2022 року, коли зупинила першу хвилю масштабного вторгнення, не давши реалізуватися планам Кремля і на десяту їх частину. Але говорити про швидку перемогу не доводиться.

Командування обрало досить вивірену тактику, що базується на веденні оборонних дій. І лише до середини березня почалися точкові контрнаступальні дії.

Фактично, ми можемо спостерігати за тим, як ЗСУ реалізовують тактику виснаження противника, з контрнаступом у найбільш уразливих місцях. З урахуванням того, що Україні протистоїть ворог із куди більшим людським та технічним ресурсом, це найбільш вдала та доречна тактика, яка виправдовує себе на всі 100%.

— Разом з вами 2020 року всі ми пильно стежили за ситуацією в Карабаху. Наразі Азербайджан проганяє російських "миротворців" звідти, демонструючи силу. Враховуючи перекидання російських військ в Україну з усього світу, чи варто очікувати на появу нових "гарячих точок" в умовному Придністров’ї, Курилах, Абхазії?

— Азербайджан не проганяє з Карабаху так званих російських "миротворців", він зараз добивається реалізації 4 пунктів угод 2020 року, а саме – виведення вірменських військ та НВФ.

Загалом ситуація в Карабаху була передбачуваною, адже вірменська сторона не поспішала виконувати свої зобов’язання, згідно з договором, і так чи інакше, але азербайджанській армії довелося б рано чи пізно змусити вірмен це робити.

В іншому ж, я не думаю, що подібний приклад наслідуватимуть інші країни, які мають проблемні території. Молдова і Грузія надто слабкі, насамперед політично, щоб приймати такі рішення. Про Курили взагалі не може йти мови, хіба що на рівні демагогії.

— Чим у короткостроковій перспективі закінчиться історія з Карабахом?

— Проблематика Карабаху не може мати короткострокової перспективи, але загалом нинішня ситуація виллється в те, що Баку змусить Єреван виконувати взяті на себе зобов’язання і це як мінімум.

— Окремо по Одесі — спроби десантуватися на берег, м’яко кажучи, "зазнали невдачі". Чи будуть чергові спроби взяти Одесу (без захопленого Миколаєва)? Чи може Україна зіграти на випередження та вдарити по Придністров’ю, де стоять російські війська? Наприклад, за домовленістю із Молдовою?

— Без окупації Миколаєва будь-яка десантна операція по Одесі приречена на провал. Тобто вільний Миколаїв – це гарантія безпеки Одеси.

Я не виключаю, що може бути спроба десантування, що покладеться виключно на морську складову, без залучення сухопутної, але для російських окупантів це буде дуже болюча м’ясорубка.

Питання з Придністров’ям неможливо вирішити без погодження з Молдовою виключно в односторонньому порядку. Так, ця територія несе загрозу для України, причому пряму та безпосередню. Але Україна є демократичною державою, а не варварською, ми поважаємо територіальні кордони інших країн, нехай ці кордони і є нині частиною окупованих територій.

Нинішня ж влада в Кишиневі, на жаль, виявилася надто слабкою для сміливих і рішучих дій. Як би хто на неї не сподівався у 2021-му році, але насправді ККД вкрай низький, а перспектива повернення окупованих територій навіть за допомогою третьої сторони більш фантастична, ніж реалістична.

***

Нагадаємо, раніше політолог Кирило Сазонов спеціально для "Телеграфу" оцінив успіхи агресора в Україні і що буде з усіма тимчасово окупованими рф територіями.