Кремль збільшує витрати на війну проти України: які ресурси може залучити агресор

Міністерство оборони Великої Британії, яке детально і регулярно відслідковує російсько-українську війну та усе, що з нею пов’язано, опублікувало інформацію про державний бюджет країни-агресора на наступний, 2024 рік. З цієї інформації стало відомо, що російська влада вирішила різко збільшити кількість витрат на військово-промисловий комплекс і збройні сили.

Згідно із наявною інформацією, ця стаття бюджету зросте на колосальну суму — близько 11 трильйонів рублів (майже 117 мільярдів доларів США). Звісно ж, це не може не позначитися на інших статтях бюджету — зокрема, на соціальній сфері, яка у подібних випадках завжди страждає першою.

Упевнений — кремлівський диктатор планує довгострокову війну, саме тому викидає усе більше і більше бюджетних грошей. Ці витрати потрібні йому для того, аби втриматися у війні до того моменту, коли економіки України та Заходу будуть виснажені — і вони погодяться на переговори на російських умовах. От тільки чи реальними є такі плани Путіна?

Аналізуючи перспективи російської армії, помножені на збільшення військового бюджету на 2024 рік, підкреслю, що далеко не на усіх напрямках військово-промислового комплексу в країні-агресорі очікуються серйозні успіхи.

Причиною цього є санкції, які — навіть за умови часткового обходу їх — все-таки закрили для росіян великий західний ринок технологій та комплектуючих.

Наразі росіяни використовують уже не тільки тактику Другої світової, про що я писав раніше, а і буквально техніку, яка залишилася з тих часів і зберігалася понад 70 років на складах довготривалого зберігання, аж поки величезні втрати не змусили Генштаб ЗС РФ розконсервувати ці, без перебільшення історичні запаси.

Нещодавно видання The New York Times із посиланням на офіційних осіб у США, Європи та України написало, що Росія зуміла подолати санкції та експортний контроль, щоб збільшити виробництво 200 нових танків щорічно. Звертаю увагу, що, за даними Bild, РФ випускає близько 50 нових танків щомісяця (в основному Т-90 та Т-80). Тобто, щорічно РФ випускає вже не 200, а 600 танків. The Economist вирішило теж не пасти задніх і авторитетно заявило, що у 2022 році Росія відновлювала зі своїх резервів приблизно 45 танків на місяць. А 2023-го планувала збільшити цю кількість до 110 танків на місяць. Звертаю увагу, відновлювала, не виробляла. Але подібна розбіжність у цифрах, яку озвучують західні видання ставить під сумнів їхню достовірність.

Теоретично, виробництво танків у Росії може зрости до 200 на рік. Але цього катастрофічно мало на тлі втрат, яких російські війська зазнали в Україні. За даними Генштабу ЗСУ, за минулий рік армією РФ було втрачено 3031 танк. Утім на складах тривалого зберігання на території Росії залишалися приблизно 15 000 танків. Це старі радянські Т-72, Т-62 та Т-55/54. Більшість із них не можна відновити. Згідно із супутниковими знімками центральних баз зберігання на території РФ, лише 2075 танків з 5678 наявних на складах були боєздатними. Отже, окупаційна армія може залучити лише близько третини від загальної кількості своїх запасів.

Наразі є масовий ремонт і модернізація Т-90М "Прорив", Т-80БВМ, Т-72Б3, Т-62, Т-54/55 знятих з консервації. Останній танк "з нуля" зійшов із конвеєра 2011-го, і це був Т-90. Т-72 і Т-80 не сходили з конвеєра з 1998 року. Російському ВПК потрібні десятиліття щоби повернутися на довоєнний рівень.

Тож, російський ВПК в тих умовах, які є, може розраховувати, на ремонт застарілої бронетехніки, але аж ніяк не на серійне виготовлення сучасних танків та бронемашин, велику кількість яких окупаційний контингент втратив за півтора року війни.

Разом з тим, не варто думати, що Росія взагалі нічого не може. Так, російська оборонна промисловість збільшила кількість ракет різного типу базування — як повітряного, так і наземного.

Від початку повномасштабного вторгнення в Україну Росія накопичила приголомшливі 550 мільярдів євро доходу від експорту викопного палива. Про це свідчать дані Center for Research on Energy and Clean Air (CREA). За оцінками CREA, за цей період країни Європейського Союзу закупили викопного палива у Росії на понад 180 мільярдів євро.

Але у будь-якому випадку, матиме російська армія нове озброєння чи ні, на тамтешнє суспільство чекають важкі часи — перш за все, через скорочення соціальної частини державного бюджету. Чи спровокує така ситуація якісь соціальні протести чи взагалі антивладні бунти в Російській Федерації?

Упевнений, що на це не варто сподіватися. Росіяни живуть за принципом "Не жили багато — не треба і починати". До того ж, влада займається успішним пропагандистським заспокоєнням свого населення, замінюючи бажання успішного і комфортного життя ідеєю величі армії та країни. Крім того, Кремль суттєво посилив одну із силових структур, Росгвардію, яка нині є головним каральним органом, спрямованим на внутрішньоросійський "ринок".

От хто в Російській Федерації може збунтуватися — так це мігранти. І не тільки через скорочення соціальної сфери, скільки через спроби залучити їх до "спеціальної військової операції". Так, днями в одній із мечетей столичного регіону силовиками була проведена справжня облава, а спійманих мігрантів відвезли до військкомату, де від них вимагали підписати контракт із міноборони РФ. Та й раніше російські чиновники пропонували усіх мігрантів, які отримали громадянство країни-агресора, в примусовому порядку відправляти на фронт, "захищати батьківщину".

Втім, навіть серйозний відтік цієї робочої сили навряд чи зупинить російське керівництво — бо воно, скоріш за все, компенсує ці людські втрати населенням окупованих українських територій. Заодно змінивши на свою користь демографічну ситуацію у захоплених областях України.

Одним словом, бажання Володимира Путіна продовжувати війну за будь-яку ціну зрозуміле. Диктатор намагається використовувати будь-які варіанти для цього. Але він забув чи й не знав про наслідки мілітаризації економіки Російської імперії на початку Першої світової війни. Тоді різке зростання військових видатків зруйнувало економіку і спровокувало революцію. Зараз військова частина витрат держбюджету становить близько 21% від усієї видаткової частини. Після досягнення показника в 25% ситуація почне перетворюватися з критичної у катастрофу.