Залужний говорить українцям: війна буде довга і важка. На що варто звернути увагу

Я аналізував тут минулорічну статтю Залужного, тож напишу і про нинішні виступи (так, у множині, бо їх в "Економісті" аж три — колонка, її розширена "військово-технічна версія" і виклад інтерв'ю).

По-перше, це ок, що стільки людей у моїй стрічці на них рефлексує. Отже, помітили, вловили якісь смисли. Щоправда, висновки знову робляться багато в чому залежно від політичних уподобань і моральних настанов юзера. Хтось бачить у виступах Залужного відповідь на статтю Шустера в "Тайм" і ледь не лебедину пісню перед відставкою. Дехто вбачає ледь не протистояння головкома/ГШ з Офісом президента. Хтось просто прозрів з приводу фронтових реалій і тому дуже засмутився. А хтось — вичепив лише тему розширення мобілізації і давай ще більше боятися, огризатися, розганяти звинувачення. Що з них взяти…

Насправді ж перезбуджуватися підстав не бачу жодних. Хто справді стежить за подіями на фронті за різними джерелами, до таких висновків Залужного готовий.

Це дуже ок, що головнокомандувач визнає свої помилки і готовий їх виправляти. Як саме виправляти — це вже інше питання.

Порівнювати статтю в "Тайм" і ці виступи Залужного не бачу сенсу, бо це різні жанри про різні сфери з різною метою. Хоч і для однієї аудиторії (так, насамперед для Америки, яка має продовжити нам постачання не просто зброї, а кращої зброї і технологій).

Виступи Залужного точно не є "відповіддю" на насмикані анонімки від Саймона Шустера — хоча б тому, що такі комплексні матеріали, як оці три тексти від головкома, організуються і готуються місяцями.

Підстав для політичного протиставлення Залужного Зеленському чи ОП я теж не бачу. Ну, хіба що ви вже ведете виборчу кампанію або є її частиною. Офіс черпає інформацію від Залужного, і в Зеленського просто немає іншого Залужного, щоб замінити його на переправі. А в Залужного немає політичних амбіцій.

Передчувати ж зміну головкома, як на мене, можна буде хіба тоді, коли в перебігу війни стануть реальністю вибори президента. Поки що це не дуже обґрунтовані припущення.

До речі, тоді як Залужний бачить ознаки Першої світової війни (статичний фронт) на нашій лінії фронту, я починаю бачити ознаки того часу в політичній площині: коли українці готові поборювати не ворога, а самі себе і свою державу. У 1918 році було й таке. Коментарів у ФБ це теж стосується.

Українцям же Валерій Залужний говорить: так, війна буде довга і важка. "Чорні лебеді" у вигляді революцій у росії можливі (але не тільки в росії і не тільки на нашу користь). Натомість ми маємо вдосконалювати свої технології, оборонне виробництво і посилювати армію — і зброєю, і особовим складом насамперед.

Без посилення (і покращення) мобілізації не буде не те що перемоги, а навіть плюс-мінус паритету, до якого за цей рік дуже звик наш тил.

Ну, і я звернув би увагу, що — так, війна стає "позиційною" і "окопною". Залужний не хоче її робити такою, бо вважає, що це на користь росії. Хай по залізу в нас і приблизна відповідність, але в умовах довготривалої війни на виснаження наш особовий склад та мобресурс вичерпається значно раніше.

Тому, хочеш не хочеш, а нам потрібно намагатися втримувати ініціативу й наступати. Тільки вже не в лоб — попробували, обламали зуби, втратили багато людей і десятки "леопардів".

Про реалії мобілізації я хочу написати більше трохи згодом, наскільки з цим усе сумно і що з цим можна зробити.

Тут же справа в чому? В тому, що мало констатувати проблеми. Потрібно прораховувати, як вони розвинуться через пів року, через рік, півтора два — якщо їх не розв'язувати. І як їх варто спробувати розв'язати.

Якщо не виправимося з мобілізацією — програємо війну.

Залужний і констатує, і по-дорослому намагається окреслити шляхи рішень, насамперед у тій "технічній" частині свого комплексного виступу.

Джерело: повідомлення Лиховія у Facebook