Нардеп V, VI та VII скликань, ексзаступник голови Радміну Автономної Республіки Крим спеціально для "Телеграфу" пояснив згубність політики ізоляціонізму та замикання на своїх внутрішніх проблемах
Загострення на Близькому Сході, яке почалося 7 жовтня в результаті атаки терористів ХАМАС на Ізраїль, на жаль, продемонструвало, що за океаном деякі політики продовжують робити неадекватні висновки. Мовляв, атака ХАМАС на Ізраїль – це суто близькосхідна проблема, яка не пов’язана з російською агресією проти України.
На мій погляд, зв’язок тут прямий.
Тим часом світ явно розколюється. І час робити висновки. Правильні. І ухвалювати рішення. Жорсткі.
Є яскраво виражена група країн, які дозволяють собі не зважати на права людини, кордони інших держав, міжнародне право, глобальну безпеку тощо. Певна зв’язка вже досить чітко оформилася, консолідуючись між росією та Китаєм.
Китайське керівництво поводиться досить жорстко всередині своєї країни. І на міжнародній арені намагається зробити щось подібне, сподіваючись стати центром світу.
Для цього залучається росія, руками якої на території України йде, по суті, війна між західним (демократичним) світом та авторитарними, диктаторськими режимами.
Ні для кого не секрет, що Іран допомагає росії воювати з Україною, надаючи їй ті ж самі безпілотники. Іран явно причетний до нападу ХАМАС на Ізраїль.
У цій же компанії – Північна Корея, яка, судячи з даних розвідок, почала активно постачати росіянам зброю та боєприпаси.
Такий розвиток подій у світі, напевно, має змінити ставлення багатьох країн та їхніх політиків до того, що відбувається. Показати згубність політики ізоляціонізму, замикання лише на своїх внутрішніх проблемах. Як намагаються робити ті ж самі трампісти в США. Як робить партія Роберта Фіцо SMER-SD, що перемогла на недавніх виборах у Словаччині, виступила проти військової підтримки України. Я вже не кажу про угорського прем’єра Орбана, який постійно підігрує москві.
Такі політики з їхніми згубними ідеями є зручним середовищем для тих, хто хоче й надалі розколювати світ.
Думаю, має розпочатися консолідація тих країн, для яких загальнолюдські цінності та міжнародне право – не просто декларації, а те, на основі чого вони збираються розвиватися далі. Щоб просто можна було нормально жити.
Немає сумнівів, що слід допомогти Ізраїлю впоратися з викликами, які на нього навалилися. Але не внаслідок зниження підтримки України. І якщо ми говоримо про можливості США, тамтешні політики мають консолідуватися проти спільної загрози, яка лише географічно у різних місцях, але – одного порядку.
Поряд із тим, що слід інтенсивніше допомагати Україні (практично, а не словами), Ізраїлю, американський істеблішмент має не випускати з поля зору Тайвань. Тому що Китай, бачачи нерішучість Заходу, цілком може вирішити, що час настав.