Битимемо путіна та його армію по нахабній окупаційній пиці

Експерт ГО "Бюро аналізу політики" Віктор Бобиренко розповів "Телеграфу", чого чекати від України влітку-2023

На порозі літа-2023 – час поміркувати про те, яким воно буде для України у військовому, політичному, дипломатичному сенсі.

Щодо літньої ситуації на фронті – обидві сторони відчувають певні страхи. Росіяни бояться, що ЗСУ контратакують, прорвуть їхню оборону на якомусь із напрямків. Наприклад, на Луганщині чи Донеччині. Або на південному – у напрямку Бердянська, Мелітополя, Маріуполя тощо.

Росіяни припускають, що удар буде сконцентрований на південному напрямку, тому посилено там окопуються-барикадуються. Але наш головком Залужний – креативний. Від нього можна очікувати найнесподіваніших комбінацій. Ми пам’ятаємо, як минулого року росіяни окопувалися на Херсонщині, а в результаті їм "прилетіло" на Харківщині, після чого у загарбників посипався і Херсонський напрямок аж до Херсона.

Немає сумніву, що росіяни бояться нашого прориву. Те, що ми неодноразово били путіна та його армію по нахабній окупаційній пиці – вже очевидний факт навіть для самих росіян. І там точно все більше охочих, щоб путін здох або хоча б пішов з посади президента. Поки справа не закінчилася тотальним розгромом збройних сил рф і можливим розпадом цієї країни.

Але є страх і в нас. Що ми – не прорвемося. Що наступ забуксує. Що будуть великі втрати. А якщо щось піде не так, є в мене підозри, що найвище політичне керівництво намагатиметься "перевести стрілки" на вище військове.

Річ у тому, що в цій війні дуже складно з фактором раптовості. І те, що вийшло минулого року, не факт, що вийде цього, враховуючи неймовірну увагу до підготовки наших наступальних операцій.

Непомітно зібрати сотні танків, сотні тисяч солдатів, непомітно передислокувати їх практично неможливо. Будь-які пересування фіксуються як Україною з союзниками, так і росією з тими, хто їй допомагає.

Є і супутникова розвідка, і агентурна, і чимало "корисних ідіотів", які роблять дзвінки або викладають фото-видосики, які можуть призвести до зриву тих чи інших планів, стати наведенням для ворога.

А тому дуже складно зібрати якісь сили та засоби для несподіваного удару на якомусь напрямку.

Раніше запланований як весняний, наступ ЗСУ тепер точно відбудеться влітку. Ніхто не відкладатиме його на осінь, бо це означатиме і нову залежність від погодних факторів, і загальне затягування війни, як мінімум, з переходом у 2024 рік. Це не потрібно ані нам, ані нашим партнерам.

Сподіваємося, що наш наступ, якого ворог очікує, до якого готується, виявиться настільки потужним і добре спланованим, що фактор раптовості не матиме принципового значення. І що ми вийдемо як мінімум на ситуацію до 24 лютого 2022-го, коли почалося широкомасштабне російське вторгнення. Взявши під приціл російські військові об’єкти у Криму, перетворюючи його фактично на острів.

Щодо внутрішньополітичного контенту, тут продовжаться скандали та "зашквари" з боку "слуг народу", Офісу президента, дивні кадрові рішення.

Закусуватимуться опозиція та влада, громадянська спільнота та влада. Якщо будуть нові корупційні скандали — ні них дедалі нервовіше реагуватимуть наші союзники. Що логічно.

Щодо зовнішньополітичних очікувань - нам, гадаю, продовжать надавати у необмеженій кількості всі види озброєнь і боєприпасів, на які є запит (тут нам у поміч і нові зустрічі у форматі "Рамштайн", і липневий саміт НАТО у Вільнюсі, де сподіваємося на якісь гарантії безпеки), крім ядерної зброї. Головне – вибудувати логістику, щоби все це доставлялося в Україну швидко – і фактично відразу вступало в бій.

Щодо наміченого на літо саміту української формули миру, то це скоріше інформаційний привід, щоб нагадати всім про існування України, про російську агресію, що триває. Добре, що цей захід пройде саме влітку. Це, як правило, час відпусток, час політичного затишшя, зниження градуса уваги до серйозних подій. А ми не можемо дозволити такого зниження щодо російсько-української війни.