Полеглий Да Вінчі — з покоління, яке крім війни не бачило практично нічого

Найтрагічніше у смерті Дмитро Коцюбайло в тому, що він — із покоління, яке крім війни не бачило практично нічого.

Йому виповнилось 18 одразу перед Майданом. А далі його біографія складається з таких подій, як бойові виїзди, важке поранення, барикади, АТО, ООС, повномаштабна війна та смерть.

Період життя, в який закохуються, роблять помилки, знаходять першу роботу, купують першу машину, починають подорожувати, "шукають себе" і роблять багато милих речей, про які потрім соромно згадувати, в його житті був відсутній. Йому пощастило кохати та бути коханим з Аліною Михайловою. Але його життя складалося з боїв, окопів та смерті, і радості він бачив значно менше за однолітків.

Один з найсміливіших і найпрофесійніших на цій війні, справжній лідер та ватажок, чесна і чиста людина без другого дна. Дуже шкода, що ти не бачив скільки всього може дати цей світ, окрім війни. І не побачиш уже. Спочивай з миром. Знати тебе було найвищою честю.

P.S. І хочу подякувати всім хто причетний до нагородження Дмитра зіркою героя у Верховній раді. Це був важливий і дуже об‘єднавчий момент для всіх нас. Цей орден дають тільки раз. Дмитро його б отримав рано чи пізно. Я дякую, що це сталося не посмертно. Що ми, як країна, змогли подякувати йому живому. Так і має бути.