Січень — останній місяць, коли є можливість порівняти річні зміни із порівняно мирним часом та зафіксувати зміни, спричинені повномасштабною війною. Такою думкою з "Телеграфом" поділився голова Комітету ВРУ з питань фінансів, податкової та митної політики
Зовнішня торгівля. Зовнішньоторговельний дефіцит у січні сягнув "мінус" 3,4 млрд доларів, в тому числі по товарам – "мінус" 2 млрд доларів, по – послугам – "мінус" 1,4 млрд доларів. Показник загального дефіциту в торгівлі є другим найгіршим результатом із початку війни (після грудня минулого року), по послугам — найгірший.
По торгівлі товарами, експорт пригальмував порівняно із показниками другої половини минулого року, що пов’язано насамперед із навмисними затримками росією інспекцій у рамках роботи зернового коридору. Зокрема, у січні у рамках коридору було експортовано на 25% менше зернових, ніж у грудні. Як наслідок, експорт продовольчих товарів і сировини скоротився до 2,1 млрд доларів – найменшого значення з вересня минулого року.
Проти січня 2022 року – останнього відносно мирного місяця у базі порівняння – товарний експорт зменшився майже удвічі (на 47%), тоді як імпорт скоротився втричі меншими темпами (на 17%). По експорту товарів найбільше просідання маємо по чорним металам (мінус 79%), ЖРС, хімічній продукції. Частка чорних металів в загальному експорті скоротилась із 21% до 9%, частка продовольства і сировини зросла з 56% до 72%.
У географічній структурі за останні 12 місяців відбулись тектонічні зрушення. Прямий експорт – імпорт товарів до країн СНД у буквальному сенсі майже випарувався. Імпорт до країн СНД скоротився на 93%, а частка цих країн в загальному імпорті стиснулась із 24% до 2%, в експорті — з 8% до 4%. Натомість частка ЄС збільшилась з 38% до 60% в експорті, в імпорті — з 31% до 43%. В імпорті нішу країн СНД частково зайняли також країни Азії, частка яких збільшилась з 27% до 34% (звісно це не виключає можливість імпорту з країн СНД до України через треті азійські країни, але ця частка навряд чи є вагомою у загальному обсязі).
По торгівлі послугами, головною дефіцито-утворюючою статтею залишаються витрати наших громадян за кордоном (вимушених переселенців і короткострокових мігрантів). У січні 2023 року ці витрати, що обліковуються за статтею "подорожі", склали майже 2,2 млрд доларів проти 1,9 млрд доларів у середньому за місяць протягом березня –грудня 2022 року. Це в чотири рази більше, ніж рік тому.
Експорт IT-послуг залишається другою (після продовольства) статтею притоку валюти по торговельному балансу. У січні цей показник склав більше 0,5 млрд доларів. Утім не можна не відмітити, що у річному вимірі експорт IT—послуг сповільнюється 5-й місяць поспіль. Зокрема, у січні він був на 17% меншим ніж рік тому.
Поточний рахунок. Основними компенсаторами зовнішньоторговельного дефіциту у межах поточного рахунку залишались стабільні надходження по статтям "оплата праці" від нерезидентів, скорочення виплат нерезидентам дивідендів і процентів (в 4,5 рази проти січня 2022), вагомі обсяги приватних трансфертів, які хоч і скоротились на 14% проти січня минулого року, сягнули 1 млрд. доларів, продовження отримання Україною значної грантової і гуманітарної допомоги. Утім цих коштів було недостатньо аби повністю закрити валютний розрив по торгівлі. Як наслідок, дефіцит рахунку поточних операцій (умовна перша частина платіжного балансу) у січні становив "мінус" 0,8 млрд доларів проти "плюс" 0,8 млрд доларів. рік тому.
Фінансовий рахунок. Умовно друга частина платіжного балансу — фінансовий рахунок — у січні навпаки, мала додатне сальдо + 2 млрд дол. (проти "мінус" 2,5 млрд доларів рік тому). Нагадаю, рік тому через погіршення очікувань перед війною ми вже мали значний відплив капіталу з України: нерезиденти скорочували портфельні інвестиції (ОВДП), експортери притримували валютну виручку через торгівельні кредити нерезидентам, збільшувалась валюта поза банками. Починаючи з останнього кварталу минулого року, фінансовий рахунок покращувався, а його сальдо стало додатнім. Ці тенденції збереглися і на початку нового року, що обумовлюється, насамперед, значними обсягами притоку валюти за операціями державного сектору (пільговими запозиченнями від урядів інших країн і МФО), а також певним уповільненням її відтоку за операціями приватного сектору. Зокрема у січні після надання ЄС першого траншу макрофінансової допомоги чистий приплив за операціями державного сектору становив 3,4 млрд доларів – це місячний максимум з початку війни.
У рамках фінансового рахунку хотів би звернути увагу на прямі іноземні інвестиції (ПІІ). Звісно пільгові кредити – це добре, але для післявоєнної відбудови найбільш вагомим є приватний капітал і залучення ПІІ. Сальдо ПІІ у січні залишалось додатнім +183 млн доларів, що є попереднім показником, який у наступні місяці буде переглядатись на суму реінвестованих доходів приватного сектору, крім банків. Поки що це на 10% більше, ніж у січні минулого року, але у 3,5 рази менше, ніж 2 роки тому. Для повноцінної відбудови необхідно, аби приплив ПІІ збільшився мінімум на порядок, ніж це є зараз.
Сальдо платіжного балансу. У січні платіжний баланс зведено з профіцитом в 1,2 млрд.дол. (проти дефіциту в 1,8 млрд дол. за аналогічний місяць минулого року). Як наслідок, золотовалютні резерви за січень зросли з 28,5 до 29,9 млрд дол., що є достатнім для фінансування 3,7 місяців майбутнього імпорту (при рекомендованому мінімумі – 3 місяці). Маємо додатне сальдо платіжного балансу 4-й місяць поспіль, протягом яких ЗВР зросли вчверть (+6 млрд дол.), а самі ЗВР є більшими ніж на початок війни. Це допомогло посилити стійкість на валютному ринку в останні місяці, результат якої ми всі бачимо по укріпленню готівкового курсу на 5% з початку року.
Порівнюючи ситуацію зараз і рік тому, варто зазначити, що війна, безперечно, мала негативний вплив на платіжний баланс, значно поглибивши торговельний дефіцит і обмеживши залучення капіталу приватним сектором. Останнє, щодо капіталу, вже відчувалось і на старті минулого року, коли у середині січня ринки комерційних зовнішніх запозичень фактично зачинились перед Україною. Утім, попри повномасштабну війну, яка триває вже рік, ситуація залишається контрольованою. Значні крос — граничні трансферти (приватні перекази, гранти і гумдопомога) разом із оплатою праці від нерезидентів стримують дефіцит по зовнішній торгівлі. Тоді як пільгові запозичення уряду від офіційних кредиторів в останні місяці стабільно перекривають відплив капіталу за операціями приватного сектору.
Звісно зовнішню позицію, яка багато в чому спирається на фіксований курс і значні обсяги допомоги від партнерів, навряд чи можна вважати стійкою у довгостроковій перспективі. Розуміючи це, будемо докладати максимум зусиль для розширення і диверсифікації експорту вже зараз, послідовного зняття валютних обмежень, прискореного нарощування ПІІ і якомога скорішого повернення на міжнародні ринку капіталу після війни.