Танковий прорив: сім важливих моментів про передачу Україні західних танків

Топтемою тижня, безумовно, стали проривні рішення західних партнерів щодо надання Україні танків. Німеччина зняла "табу" на Leopard, США вирішили надати нам Abrams.

Є чимало важливих моментів у зв’язку із цим "танковим проривом". Хочу зупинитися на, на мою думку, найбільш значущих.

1. Рішення США, Німеччини, низки країн Європи про передачу нам танків – це політичний сигнал, суть якого полягає в тому, що Захід не втомився від України. Крім того, це є свідченням зміни стратегії військово-технічної підтримки ЗСУ нашими партнерами. Якщо раніше йшлося про надання засобів оборони, як ті ж "Джавеліни" напередодні широкомасштабної російської агресії та незабаром після її початку, то тепер нам дають наступальні види озброєнь. Не випадково президент США Джо Байден, оголошуючи рішення про передачу нам американських танків Abrams, заявив про контрнаступ українських військових як сценарій наступних подій. До того ж рішення про надання нам танків продемонструвало єдність Заходу в моменті протистояння російській загрозі. Прецедент створила Британія, за нею підтягнулися ЄС та США.

2. Дуже важливо, що Німеччина не просто погодилася постачати нам свої Leopard 2, а й надала можливість робити це третім країнам, які мають ці німецькі танки на своєму озброєнні. Реекспорт їх з інших держав значно збільшить танкову міць України.

3. Йдеться не лише про німецькі Leopard 2 або американські M1 Abrams, а й про британські Challenger 2 – одні із найкращих у своїй модифікації. Та й взагалі це трійка найкращих танків у світі.

4. Складна позиція Німеччини щодо постачання Україні озброєння взагалі та танків зокрема, позиція, яку в результаті вдалося переламати, пов’язана багато в чому з питаннями історичної пам’яті. Влада ФРН не хотіла йти на конфлікт з РФ, вважаючи її правонаступницею СРСР, бачачи в ній країну, на яку свого часу напав Гітлер і яка потім із коаліцією союзників здолала фашистську Німеччину. При цьому офіційний Берлін чомусь забув, що Україна, територія якої під час Другої світової була окупована, втратила у тому кошмарі понад 5 мільйонів людей. І що зараз нас атакує країна, яка по суті відродила фашизм у його новому вигляді – рашизмі. Проглядається явна недоробка нашого МЗС, яке мало не просто тиснути на Німеччину в ракурсі необхідності надання нам тих чи інших видів озброєнь (нерідко перебираючи міру, як робив колишній посол Мельник), а й наголошуючи на питаннях історичної пам’яті. Що дозволило б нівелювати і позицію німецького керівництва, і позицію РФ, яка намагається розігрувати карту Другої світової війни у власному – традиційно брехливому – трактуванні. Нам слід нейтралізувати ідеологічну складову так званої "спеціальної військової операції" — нібито боротьбу з нацизмом. І всіляко наголошувати, хто зараз тут нацист, а хто – жертва агресії. І чому Німеччині, саме через історичну пам’ять, слід допомагати нам у рази більше.

5. Затягування з рішенням про постачання танків – це не лише політичні моменти та історичні травми тієї ж Німеччини, а й питання логістики. Їхнє перекидання, навчання екіпажу (два-три місяці як мінімум), ремонтна база – це серйозні моменти, які потрібно було врахувати, прорахувати, десь навіть почати втілювати.

6. Не можна оминати й питання – чому Україна втратила свій танковий потенціал. Адже станом на 2007 рік на озброєнні нашої армії було 3,1 тисячі танків. 800 з них буквально за копійки ми продали країнам Африки, де їх зараз частково збирає Росія. Все це сталося у період, коли міністром оборони України був Гриценко. Фактично йшло тотальне роззброєння наших Збройних Сил. Яке посилилося за президентства Януковича. І на тлі нинішніх поставок танків від партнерів треба дати відповідь – чому ЗСУ опинилися в такій ситуації, що ми змушені просити бронетехніку у Заходу, хоча в якийсь період у нас тих самих танків було більше, ніж у країн НАТО.

7. Загальна чисельність танків, які нам збираються надати, дозволить сформувати два танкові батальйони – новітнього зразка. Називається різна чисельність, робляться різні підрахунки. Але уточнювати це все небажано. Як і те, коли саме ці танки з’являться в Україні. Адже в нас війна, противнику нема чого знати, скільки тих чи інших видів озброєння незабаром з`явиться у ЗСУ і коли ті ж самі Leopard 2 почнуть кришити російських окупантів. Нехай дізнаються вже за фактом.