Тактика росіян під Бахмутом не змінюється, але ціною великих жертв вони просуваються

Нині частину побратимів та знайомих перекинули під Бахмут. Там, за словами військових, стабільно складна ситуація. Росіяни вже чотири місяці штурмують це місто і ціною великих жертв повільно (іноді дуже повільно), але просуваються.

Тактика у ворога нехитра. У війні такого масштабу є поняття як "закріпитися", тобто зайняти позиції та налагодити зв’язок із "великою землею". Якщо це вийшло, то це і є той самий наступ. Я зібрав під півсотні свідчень звідти — тактика росіян не змінюється.

Виглядає це приблизно так: працюють далекобійними системами (та, як правило, радянськими та старими) і посилають умовно кілька рот в атаку. Коли перша сотня людей через посадки та руїни наближається до українських позицій, робиться спроба штурму. Якщо навіть із цієї сотні людей виживає лише десять, але їм вдається зайняти наші позиції, тоді далі росіяни посилають наступну роту для продовження тиску, доки українці відходять або дезорганізовані втратою опорника.

Їм достатньо навіть п’яти осіб, аби лише зайняти позиції та дати сигнал, що на цій ділянці українська оборона вибита. Це і є те саме "закріпитись".

Так, ви можете відбити так атаку за атакою, але на сотий раз (нагадаю, що вони штурмують Бахмут вже чотири місяці) у них вийде пробити один із опорників і просунутися. Західні військові школи, як і військова школа Ізраїлю, і не розглядають таку тактику як щось серйозне. Ані НАТО, ані АОІ й думки не можуть допустити про спалювання сотень і тисяч своїх солдатів подібним чином. Але росіяни користуються раболепським мовчанням свого мобілізованого стада — вони звели цю тактику чи не єдиний дієвий інструмент.

Це контриться розвідкою і далекобійними засобами поразки. Ну і швидкістю, звичайно. Те саме горезвісне "закриття циклів", тобто час від моменту виявлення ось такої атаки і до моменту прильотів високоточних боєприпасів по наступаючим.

Ну і не забуваємо аксіому, що "лінію оборони завжди буде прорвано", і те, що на війні статика означає неминучу смерть. Найкращий контрзахід для остаточного зриву їхніх планів штурму і захоплення Бахмута це контрнаступ — північніше і південніше в поєднанні з масованою вогневою поразкою всіх їх точок розгортання тих самих чмобиків і вагнерівських зеків.

Але де і коли провести цю контратаку, судити не мені: я не командую військами і не знаходжусь там. Це є компетенція українського Генштабу. Я впевнений, що вони це розуміють ще краще за мене.

Так, ворог дуже обмежено використовує техніку, оскільки Україна зруйнувала і продовжує руйнувати російську логістику. Саме тому ми бачимо ці м’ясні хвилі, які штурмують наші позиції у лоб. Але ворог використовує переваги баз в ОРДЛО і безпосередньо в Донецьку, тим самим забезпечуючи можливість точкового постачання саме піхотних підрозділів. Так, погано екіпірованих, ніяк не навчених і з нульовою мотивацією.

Але покірних та численних.