Довбо**би — наше національне багатство: чому не можна викладати у мережу відео роботи ППО

Андрій Шор, до речі, все правильно написав з приводу видосиків із перехопленнями ворожих ракет та гарних димних хвостів із посадок.

Тому що хтось їх знову виклав і чекає на лайки.

Але він просто не знає, що 25-метрову вишку до С-300 підіймати годину, а для того, щоб перевезти її на запасну позицію, потрібен автопоїзд, а ще є друга версія цієї вишки — вона вища на 13 метрів, і там потрібний кран.

Потім необхідно опустити вишку низьковисотного виявника і виявника крилатих ракет, дві дизель-станції від’єднати від мережі, засунути все хазяйство, що знімається, у фургони.

Є дизель-станції 13 тонн, вони на колісній базі та, по суті, є фургон, а є такі, що треба тягнути та носити.

Кілометри кабельного хазяйства — тонни та бухти.

Є окремо генератори для машини командира дивізіону, і пішло-поїхало.

А є трансформаторні станції — це коли у регіоні ціле електроживлення, і ми можемо підживитися від мережі.

Потрібно звести станини, прикотити напівпричепи, завантажити це все.

Обов’язково або МАЗ 1979 року поламається, або кран, або гідравліка.

Треба зібрати по посадках навколо охорону, стрільців ПЗРК та "Утесу" або "ЗУ-23\2".

Все це затягнути, занести, забити кувалдою, прикріпити, зібрати, інструктувати.

У цей момент все ще може прилетіти ворожа ракета на ваше інформаційне відео, де видно посадку, звідки вийшло.

Швидше за все, ні, польотне завдання довго завантажується, але може, прецеденти були.

Але не викласти неможливо.

Там найцінніша інформація, яку терміново треба явити світові — "У-ї-ї, там мій будинок" і "Отето *бонуло, ось це контент".

У цей час пускові та управління переїжджатимуть на запасну позицію. І збирати це до купи. Цієї ж ночі.

Обов’язково хтось інший викладе відео, як великі військові машини кудись їдуть, мамо, ти бачиш, що я знімаю? Адже довбо**би — національне багатство.

На ранок опухлі від пуера, енергетиків і 8 місяців такого циклу люди спробують поспати, але тут почнуться "мопеди", зміну, яка відпочиває, піднімуть, і вона розбіжиться за своїм розкладом.

Хтось охороняти, хтось обслуговувати геники, хтось сидіти за пультами та в кунгах. Настане пуск, треба буде переїжджати, але хтось знову побіжить викладати гарячий контент, тому що пече в дупі.

Ти прокинешся і подивишся, скільки в тебе лайків за ніч. Ти став блогером, молодець. І ще зовсім трошки довбо**бом. Але ти так і не дізнаєшся про це. Не вдасться тобі перетнутися з сержантом з антенного посту, що всоте тягне на собі ящик і бухту кабелю. А шкода.

Джерело: Фейсбук-сторінка Кирила Данильченка