У путіна залишилося три важелі впливу, два з них уже задіяні

Підсумки підіб’ємо.

У Путіна залишилося три важелі впливу:

• мобілізація,

• ракетний тероризм,

• ядерні удари.

Ще, звичайно, можна продовжити міняти місцями військове керівництво, але це мало на що впливає.

Два з трьох важелів уже задіяні.

Мобілізованих ми бачили. Причому серед них уже є загиблі та потрапили в полон. Частина воювати зможе, але більшість — це недієздатний, невмотивований баласт. На утилізацію якого, звісно, доведеться витратити значні зусилля.

Можна і 3 мільйони мобілізувати, дати їм у ліву руку пляшку горілки, праворуч — шматок арматури і відправити в атаку. Все це війну затягне, та її хід не переламає. Більше того, певний момент цей баласт може відіграти ключову роль у розгоні панічних настроїв на фронті. А заклик нових і нових хвиль на тлі загибелі старих ще негативніше позначиться на настроях у тилу.

Ракетний тероризм якийсь час зможе руйнувати інфраструктуру в режимі — частина ракет не злетіла, половину збили, а з половини, що долетіли, потрапила по доріжках у парку. Але запасу ракет, щоб з такою ефективністю зруйнувати все і вся, Росія не має.

Навіть якщо зруйновану енергетичну інфраструктуру не вдасться оперативно відновити, ми на одну зиму повернемось у 90-ті. Особисто я маю досить великий досвід "зимівель" при температурі +13 градусів у квартирі, з віяловими відключеннями електрики і без гарячої води з крана. Неприємно, але не смертельно. І знову таки не впливає на те, що відбувається на фронті.

А ось із ядерними ударами цікаво. Путін у своїй промові, що супроводжував "референдуми", розмахував бомбами, але потім як у рот води набрав. Хоча, здавалося б, на його думку українська армія зараз захоплює "приєднане" до Росії. Споконвічно вкрадене.

Але ні – мовчить. Штатам вдалося дохідливо пояснити, що буде за спробою реалізації ядерного шантажу, і Путін знову себе обдурив, довірившись генералам, які обіцяли неминучу перемогу після масового відправлення на фронт алкашів і офісних працівників.

Разом. Ми частково повертаємося до ситуації двомісячної давності — Путін вірить, що в нього й так усе вийде, а ми готуємось продовжувати звільняти свої землі.

Джерело: телеграм-сторінка Романа Шрайка.