Кремль примушує Захід до переговорів: навіщо путіну нова анексія українських територій

Експерт з міжнародної політики в Українському інституті майбутнього Ілія Куса роз’яснив російську логіку анексії та референдумів

Анексія українських територій, яку сьогодні передбачувано "узаконять" через Держдуму, була необхідна путіну, по-перше, щоб якось задовольнити своє населення, де почалося зростання невдоволення у зв’язку з військовою поразкою в Харківській області і контрнаступом ЗСУ, що розвивається.

По-друге, я думаю, це рішення, зокрема, ухвалене під тиском частини радикалів — ультранаціоналістів, які давно вимагали чогось подібного. І після наступальних дій ЗСУ путін мав якось зберегти обличчя та підняти ставки.

Що він зробив.

Далі можемо чекати на ескалацію до того моменту, поки, на думку росії, Захід не почне просити компроміс. У цьому суть виступу путіну та запущеного процесу анексій. Все це сигнали саме Заходу. Суть їхня – росія готова й надалі підвищувати ставки, аж до застосування ядерної зброї, якщо країни Заходу не підуть на компроміс і не підштовхнуть Україну до тимчасового перемир’я.

На мій погляд, логіка анексії та референдумів — запрошення (в ультимативній формі) Заходу до мирних переговорів.

Щодо нещодавніх новин з Туреччини, зокрема — візит туди голови Офісу президента України Андрія Єрмака, а також першої леді Олени Зеленської, відвідування заводу компанії "Baykar", яка виробляє "Байрактари", спуск на воду корвета класу Ada "Гетьман Іван Мазепа" ВМС України, який будувався в Туреччині, то важливо розуміти: підхід Туреччини до російсько-української війни не зміниться і після нової анексії росією українських територій. Все тому, що цей турецький підхід ґрунтується на досить вузькому, але точно розумінні політичного прагматизму у міжнародних відносинах.

Анексія українських територій, яку Туреччина, звісно, не визнала, суттєво не впливає на цей підхід, зумовлений вузьким розумінням національних інтересів.

Тому я не очікую, що Туреччина охолоне до росії. Швидше, Анкара займатиме прагматичну позицію між сторонами конфлікту – стільки, скільки зможе (і скільки їй дадуть західні партнери). Наприклад, Туреччина допомагатиме росії обходити санкції, заробляючи на цьому гроші, — поки це дозволять США. А в Штатах уже почали говорити про необхідність пильніше стежити за турецькими банками.

Ну а поки що Анкара продовжить капіталізуватися на статусі посередника.