Новий виток війни з росією: Україна має три логічні вимоги до Західного світу

Незабаром після того, як путін офіційно оголосив про анексію територій Херсонської, Запорізької, Донецької та Луганської областей нашої країни, президент України Володимир Зеленський заявив, що Україна подає заявку на вступ до Північноатлантичного альянсу (НАТО) за прискореною процедурою.

Для України перемогою буде повна деокупація всіх своїх територій, а також ліквідація фашистського режиму в росії (він становить загрозу не лише нашій країні, а й усьому світу).

У той же час, хоч Україна вже довела і собі, і світові, і фашистській росії, що здатна звільняти свої території у військовий спосіб, у рф залишається спосіб знищення всіх і вся за допомогою ядерного удару.

І в цьому плані Україна має три логічні вимоги, прохання до Західного світу. Вони виглядають складними наразі, але цілком реалістичними у найближчому майбутньому.

Перше — фізична ліквідація путіна (звідси, зокрема, заява Зеленського про те, що домовлятимуться тільки з іншим президентом росії).

Зрозуміло, що поки що буде путін – існуватиме загроза для України та світу. Не факт, що після його відходу з життя рф отримає найкращого президента. Але на це принаймні буде шанс.

Про такі речі наші офіційні особи не можуть просити публічно. Та й західні розвідки, агентури, схоже, поки що не готові до такого кроку. Але очевидно, що поступово світ дозріватиме до розуміння, що, як і в гітлеризму, у путінізму має бути такий кінець. Так що питання фізичної ліквідації путіна все частіше з’являтиметься на порядку денному.

Друге – нам потрібна чітка відповідь з боку країн Західного світу, які мають ядерне озброєння, про необхідність відповідного ядерного удару по рф, якщо вона нанесе його по Україні.

І недавні заяви американських сенаторів про те, що якщо росія застосує проти України ядерну зброю, США сприймуть це як напад на НАТО – у цьому руслі. Але поки що це не заяви лідерів держав. Ті зараз виражаються більш обтічно, обіцяючи жахливі наслідки у випадок застосування ядерного озброєння. Але це не чіткі попередження про ядерний удар у відповідь, що могло б стати для України гарантією захисту.

Однак до цього поки що, схоже, не готові ні західні суспільства, ні західна влада. Але вони мають чітку позицію щодо підтримки України. Причому ця позиція виникла не відразу.

До повномасштабного російського вторгнення, до 24 лютого, можна говорити навіть, що це була позиція не так підтримки України, як фактичної згоди з окупацією нашої країни (саме так можна розглядати виведення посольств). Але ця позиція змінилася буквально за три дні – після того, як Україна показала, що захищається та готова давати відсіч ворогові. Готовність до опору показали армія, влада та суспільство. Все це буквально за лічені дні змінило ставлення світу до України. І розпочалася підтримка. За наростаючою.

Спершу нам давали виняткове стрілецьке озброєння, ті ж "Джавеліни" та "Стінгери". Після Бучі та інших деокупованих міст, після фото та відеофіксації військових злочинів росіян, розпочалася підтримка зброєю середньої потужності, за допомогою якої ЗСУ зуміли провести успішні операції на Харківщині та Херсонщині, а зараз досягають успіху під Лиманом та Ямполем.

Очевидно, що чим сильніша підтримка з боку Західного світу, тим більші успіхи України на полі бою. Тож така допомога, наголошую, не статична, а змінюється у бік посилення. І теоретично ми можемо сподіватися, що й у питанні можливої ядерної відповіді по росії у разі її удару по Україні наші партнери поступово дозріють.

Третє – це наш вступ до НАТО. Це питання, яке порушувалося ще з часів правління Ющенка, дуже дратує рф.

З одного боку, є чітка норма в Альянсі, що напад на країну НАТО означає напад на весь блок. З необхідністю колективної відсічі агресії. З іншого боку – складна процедура вступу, обов’язкова одностайність усіх учасників Альянсу. Але рішення української влади подати заявку на прискорений вступ до НАТО свідчить, що тут можуть бути зрушення.

Чи означатиме це вступ країн НАТО у війну проти росії? Можливо. Або ж йтиметься про консервацію тієї лінії зіткнення після російського наступу та українського контрнаступу – як теоретичний статус-кво з очікуванням відсутності подальших бойових дій.

Для України, зрозуміло, оптимальним варіантом був би вступ до НАТО та звільнення всіх своїх територій. Але це, гадаю, стало б питанням переговорного процесу.

У будь-якому випадку – три українські вимоги та нові виклики, що стоять перед світом – більш ніж актуальні. Фізична ліквідація путіна, ядерний удар у відповідь на можливий російський ядерний удар, а також прийняття України до НАТО (зі вступом усіх держав блоку у війну проти рф).

Все це складні питання, неоднозначні з погляду сприйняття західною владою та суспільством. Але вони є однозначними з погляду наших національних інтересів. Тому що фашистська російська федерація нищить українську інфраструктуру та головне – українських людей.

Ми маємо шукати різні способи давати відсіч. І боротьба за уми Західного світу – одна з форм такої відсічі.