Повернути всіх українських захисників: три важливі моменти щодо нового обміну полоненими

Обмін полоненими між росією та Україною, що пройшов 21 вересня, став найбільш масовим з початку широкомасштабного вторгнення (удалося звільнити 215 захисників і захисниць України, включаючи героїв з "Азовсталі"). Але він примітний не лише цим.

По-перше, слід зазначити, що в подібних обмінах немає якоїсь усталеної схеми, правил. Ми щасливі, що наші захисники повернулися додому. Свою роль (позитивну цього разу) відіграв Віктор Медведчук, на якого вдалося поміняти аж 200 наших захисників. В Україну повернулися люди, яким не треба пояснювати потреби боротьби проти росії.

По-друге, п’ятеро керівників оборони "Азовсталі" до кінця війни залишатимуться на території Туреччини. Думаю, це логіка обміну у виконанні Реджепа Ердогана. Припускаю, що він має особисті резони для цього. Йому важливо було забезпечити не лише цей обмін, а й свою роль посередника у майбутніх переговорах.

І звідси випливає наступний пункт.

По-третє, я вважаю, що такий обмін у нинішніх – неприємних для росії умовах, коли з’явився путінський указ щодо часткової мобілізації, став посиленням інформаційного сигналу, спрямованого проти влади рф в цілому та путіна особисто. Коли зранку йдеться про необхідність мобілізації російських громадян, а ввечері стає відомо, що захисники "Азовсталі" повертаються до України, це сильно демотивує російське суспільство. Що нам грає на руку. Тим більше, що авантюра з обмеженою мобілізацією навряд чи призведе до успіхів росії на фронті.

Водночас нам не слід забувати, що ще тисячі українських полонених залишаються в лапах агресора. І ми маємо продовжувати за них боротися. Наша національна ідея – не лише відстояти свої незалежність та суверенітет, повернути територіальну цілісність та перемогти росію, а й – повернути всіх, кого полонили загарбники.