Політичний діяч Борислав Береза розповів про те, що відомий "кіборг" Євген Жуков ("Маршел") рекомендував йому брати із собою на війну, і наскільки поради допомогли насправді
Мені сьогодні зателефонував один добрий знайомий і запитав, що треба брати із собою на фронт. Його призвали. І тут я згадав, як звертався з таким же запитанням до Позивного Маршала. О, я ті поради не забуду. І я йому дуже вдячний за кожну пораду. Хоча на той момент мені здавалося, що він малеха перегинає. Але ні, він мав рацію на 100%. Я пам’ятаю, як він мені сказав взяти з собою в Ірпінь воду, шоколад та печиво.
- А нас хіба не повинні годувати?
- Повинні і будуть – це різні поняття. Краще візьми. Тоді точно не голодуватимеш. І воду візьми. Без води дуже погано.
Я згадав, як він розповідав про те, як у Донецькому аеропорту йому з бійцями 79 бригади довелося розкручувати батареї та зливати воду з них, щоб напитися. А іншої води не було. Тому воду із собою я взяв. І все інше також. Маршал мав рацію. Ці мої шоколадки з печивом ми там і їли.
- Броня та каска обов’язково. Каску хоч примотай скотчем до голови, але не знімай. Каска та броня – це шанс вижити. Не гарантія, а шанс, — казав він мені тоді. За кілька місяців ми з ним дивилися на мою каску, в яку прилетів уламок. Маленький, неприємний шматочок металу. Але мені пощастило, що каска з "скронечками", тому незважаючи на те, що уламок потрапив по дотичній у "скроню", я все ж таки пишу цей текст. А на касці скол. І якби я був без каски.
Але я слухав, що мені говорив Маршал, і робив так, як він казав.
Пізніше, коли я їхав на фронт, він дав ще кілька порад:
- Слава, візьми з собою пару трусів, шкарпетки та футболки. Видадуть там? Добре. Чи не видадуть? Повір, вони тобі стануть у пригоді. Візьми турнікети. Як мінімум два. Вони мають бути легко доставляються. І багато вологих серветок.
- Наскільки багато?
- Чим більше тим краще. Бачиш, лопухи мають властивості раптово закінчуватися, а серветки тобі допоможуть. І не лише у цьому випадку. Тепер далі. Тепловізор. Це те, без чого ти вночі швидше за можливу жертву, а не солдатів. І лопата. Лопата врятувала не одне життя. Не чекай, що тобі хтось привезе лопату. Кожен чекає, а потім ножем риє окоп. Бери лопату. І візьми шоколад. Більше візьми.
- Ну… Там нас точно годуватимуть, — припустив я.
– Будуть. Якщо буде можливість підвезти їжу. Але така нагода буде не завжди. А шоколад – це енергія. І можливість підняти собі настрій. Останнє дуже важливе. Сам зрозумієш. І ще одне. Не намагайся багато на себе навішати. Тобі все це тягнути. БК, їжа, вода і найнеобхідніша амуніція. Ну і серветки із лопатою. І тягтимеш сам. Має бути все чітко!
Реально знадобилося все. Окрім лопати. Мені просто пощастило. І я гідно оцінив усі поради. Але за шоколад особлива подяка. Тим більше, що перші два блоки шоколаду в мене пішли швидко. Ні, я не сам їх з’їв. Просто це виявився чудовим способом підняття настрою. І я пам’ятаю скільки він допомагав усім — від солдатів до заступників по МПЗ і комбату. Шоколад на війні — штука дуже класна.
Загалом, я все це згадав і повторив ці поради знайомому. Він послухав і запитав який шоколад краще. Інших питань у нього не виникло. Трохи згодом, у розмові з Михайлом Макаруком, я згадав про ці поради.
- А ти напиши про них, — сказав він.
І я написав. Для історії. І, може, це комусь допоможе. Поради, хоч і не мої, але дуже правильні та слушні. Їхня практичність перевірена на собі. Тож користуйтеся, якщо комусь треба, але не забудьте сказати за них спасибі. Не мені. Маршала. Так, Женю, дякую тобі! І не лише за поради, а й за те, що ти та твої "Хижаки" роблять сьогодні для України!
Джерело: Фейсбук Борислава Берези