В Україні намагаються берегти армію. У росіян — "баби ще народять"

Невелике спостереження. На сусідній позиції прилетіло. У медика в рації прохрипіло:

– З00-ий. Тяжкий.

І назвали позицію. Медик рвонув. Він так біг, що міг би посперечатися у швидкості з Беном Джонсоном. Якщо врахувати, що біг він зігнувшись навпіл, то навіть Консеслус Кіпруто поступився йому на цій дистанції. Але я лишився задоволений. Тому що від швидкості медика і того, як швидко він допоможе пораненому, часто залежить, чи залишиться живою людина і чи все в неї буде добре надалі.

Наприклад, для того ж таки накладення турнікета є лише 45 секунд. І це не якісь цифри зі стелі, а справжній факт. І ще один факт. Згідно зі статистикою на 10 тяжко поранених в українській армії виживають 8 воїнів, а в російській лише 2 окупанти. Різниця у підходах, методах та в тих засобах, які використовуються. У нас намагаються берегти склад. У них — "баби ще мужиків народять". Все це дає такий результат.

Так що біжи медик, біжи. Адже саме від твоєї оперативності завтра може залежати моє життя. Біжи! І дякую тобі! Наперед.