Україна перебуває на шляху до перемоги, але нам не можна розслаблятися

На 160-й день від початку повномасштабної російської агресії проти України можна зробити такі висновки.

По-перше, наші надії на те, що російське суспільство буде тверезішим, що воно зрозуміє втрати, які зазнає армія росії (за даними Генштабу ЗСУ, противник втратив близько 42 тисяч осіб, більше 1,7 тисячі танків, безліч артсистем, літаків, вертольотів, кораблів та катерів), виявилися марними. Навпаки, підтримка путіну та його варварських дій в Україні залишається досить високою.

По-друге, відбувається стрімкий процес деміфологізації російської армії. Вона вже далеко не "непереможна та легендарна". Насправді це збіговисько мародерів, ґвалтівників, людей, здатних катувати полонених та вбивати їх за допомогою цілеспрямованого вибуху, як це сталося в Оленівці.

По-третє, росія поступово переходить на мобілізаційні рейки. Хоча про загальну мобілізацію поки не йдеться. І, гадаю, не піде. Тому що в суспільстві слово "мобілізація" є синонімом слова "війна". А оголосити так звану спецоперацію тим, чим вона, по суті, є – війною – не готові, схоже, ні російська влада, ні російське суспільство.

Ну, загальний висновок полягає в тому, що Україна не просто вистояла, а й перебуває на шляху до перемоги. У чому не сумнівається переважна більшість наших громадян. І це нормальний процес, навіть якщо це не стовідсоткова більшість. Адже у демократичному суспільстві навіть найкращі думки не мають повної, стовідсоткової монополії.

А сам факт того, що повномасштабне російське вторгнення триває вже 160 днів, свідчить про те, що на нас чекає ще тривале протистояння з агресором. І нам не можна розслаблюватись.