Тримісячна дівчинка з Одеси через років 10 могла б почитати Булгакова. Але ні, не зможе

Сам факт дискусії на тему шанування Україною великих росіян у квітні 2022 року — це настільки дико, що чи не вперше за життя мені публічно зраджує виховання та ввічливість.

Ці інтелігентські рефлексії "культура поза політикою" і у мирному житті виглядали блаженно, але зараз просто злочинні.

Я ніколи не розуміла, навіщо носитися зі змінами вулиць, наводити суєту, вводити місто у витрати з вивісками та плодити срачі.

Після 24.02 таких питань більше не маю.

У Києві не може бути російських топонімів.

Якщо ви з кінця лютого були в Україні, це зрозуміло трохи краще, якщо за її межами, але не ядерний ідіот — теж не складно скласти 2+2.

Звичайно, не треба чіпати Булгакова. Зрештою старший брат не всіх нас убив, так до чого ці крайності? Ось сьогодні лише дві ракети прилетіли, а могло й більше. Не все так однозначно.

Та тримісячна дівчинка з Одеси, напевно, років через 10 могла б почитати "Собаче серце". Але ні, не зможе.

Матеріал написано російською мовою — читати мовою оригіналу.