Закінчити війну за місяць ми можемо лише своєю капітуляцією. Це слід розуміти

Питання подальшої долі хлопців, які героїчно продовжують обороняти Маріуполь – дуже складне. Я не маю конкретної відповіді – що треба робити.

Але, на мій погляд, прив’язувати військову допомогу колективного Заходу до ситуації в Маріуполі – неохайна гра. Допомога потрібна у будь-якому разі, незалежно від того, що відбувається у Маріуполі. Це стратегічне питання.

Звичайно, як і переважна більшість українців, я хотів би, щоб була успішно організована операція з деблокування наших хлопців. Але якщо цього не відбувається – значить, такої можливості зараз немає. І я не маю підстав сумніватися в керівництві Збройних сил України. Бажання прийти на виручку захисникам Маріуполя, я знаю, є неймовірне – і в рядового складу, і в офіцерського, і вищого військового командування. Але, на жаль, немає змоги.

На мою думку, весь Маріуполь зараз – це один великий злочин росіян.

Днями один із, я так розумію, мешканців це змученого міста, виклав у загальний доступ відео з трекера відеокамери на лобовому склі авто. Він просто їхав залишками міста. Відео тривалістю кілька хвилин демонструє різні вулиці, різні місця Маріуполя. І там немає жодного цілого житлового будинку. Жодного! Весь Маріуполь внаслідок військових злочинів росіян – це одна колосальна руїна. Місто практично стерте з землі. Жертв – тисячі. Вивезених у невідомому напрямку із міста – десятки тисяч. І це – один великий злочин. І це стосується не лише Маріуполя.

Я тут нещодавно змусив себе дивитися чергових мерзотників на шоу Соловйова. І там було включення Родіона Мірошника – відомого поддонка з окупованого Луганська, так званого "радника", так званого "глави" фейкової "ЛНР". І це поддонок намагався обґрунтувати ті звірства, ту ненависть, з якими росіяни знищують підконтрольні українській владі міста на тій же Луганщині. Він вішав локшину, що в тому ж Сєверодонецьку викопані якісь підземні ходи-сполучення між майже всіма будівлями. Що практично в кожній будівлі там побудований залізобетонний бункер, що все місто – суцільний укріпрайон. А тому, мовляв, немає іншого шляху, як зтерти все це з лиця землі. Аналогічного типу байки він розповідав про Рубіжне, Попасну і так далі.

Таким незграбним способом ці мерзотники намагаються виправдати те варварство, яке ми спостерігаємо у їхньому виконанні щодо мирних українських міст. Тепер уже не лише у Луганській та Донецькій областях, а й по всій Україні.

У сучасній військовій науці є два способи взяття міст. Або повне оточення, ізоляція, фактичний примус до здачі. Або — повне знищення. Другим шляхом Росія діяла у відношенні чеченського Грозного, сирійського Алеппо. Важко було уявити, що це стосуватиметься України. Але, на жаль, це сталося. І саме таку стратегію РФ застосовує нашій землі.

При цьому я не маю жодного сумніву, що Росії доведеться відповідати за всі свої злочини. Рано чи пізно. На жаль, навряд чи зарано. На нас чекає довга, завзята, кровопролитна та важка війна. В якій ми обов’язково переможемо. При цьому важливо усвідомлювати, що швидке рішення у стилі "закінчимо війну за місяць" – це не про нашу перемогу. Через місяць ми можемо закінчити цю війну лише своєю капітуляцією. Це слід розуміти і не дозволити цьому статися.