путін боїться відповідати за вбивства тисяч українців

Читать на русском
Автор

Експерт з питань окупованих територій Юрій Смілянський спеціально для "Телеграфа" пояснив, чому путін перестав часто з’являтися на публіці та уникає поїздок до окупованого Криму.

Російським компаніям, що потрапили під західні санкції, президент росії путін запропонував вийти на ринок в анексований Крим.

Причому сам на "урочистості" 18 березня, присвячені восьмій річниці анексії Криму, не збирається – ні до Севастополя, ні до Сімферополя.

Чому ж путін ховається сам і відпускає російські компанії до Криму?

Задовго до початку війни у 2014 році, яку росія розв’язала проти України, "злі язики", які добре знають ситуацію в Чеченській Республіці, розповідали, що Рамзан Кадиров навіть до Москви не літає літаком. Боїться, що зіб’ють. Тобто він чудово усвідомлює, які злочини скоїв проти чеченського народу – і це розуміння вселяє страх настання відповідальності.

Те саме можна говорити про плани і поведінкові дії путіна в контексті питання "святкування" анексії, яка не відбулася. Адже анексію Кримського півострова, крім самої росії та кримських колабораціоністів, ніхто у світі не визнав. А після активізації повномасштабних бойових дій проти України 24 лютого 2022 року у путіна виник страх відповідальності за масштабні вбивства українських громадян.

Цей страх відповідальності диктує "злісному кремлівському карлику" саме така поведінка, яка виключає часту появу на публіці і тим більше переміщення в регіони, населення яких вважаються в Кремлі потенційно не лояльними.

Щодо путінського дозволу російським компаніям масово йти до Криму.

Ще кілька років тому російський парламент розглядав питання ухвалення антиофшорного законопроєкту. Його оголошена суспільству мета – відновити виведену з Росії валюту назад у російські банки. Але було зроблено виняток. Список понад 100 найбільших російських компаній. Цим компаніям було дозволено продовжувати користуватися офшорними валютними рахунками. Мета – зберегти у західних банках валютні ресурси для корупційних дій щодо західних чиновників; ресурсне забезпечення обходу санкцій та інші подібні завдання.

Але забезпечення безпечної присутності на заході диктувало необхідність мінімізації санкційних ризиків. Отже, якщо є завдання мінімізувати ризики запровадження санкцій проти компанії, в окупованому Криму такій російській компанії робити нічого. Адже поява в Криму автоматично гарантує включення до списків санкцій.

Сьогодні ситуація змінилася. Росія – підсанкційна держава загалом. Необхідність мінімізації ризиків підставити якусь компанію під санкції зникла з моменту активізації масштабних бойових дій на території України. Нема потреби уникати окупованої території Криму.

А ось наскільки активно великі російські компанії підуть до Криму – покаже час.