Домовлятися з агресором – не варіант. Ворога можна зупинити лише на полі бою

Йде 17-й день відкритого вторгнення росії в Україну.

Війна між нами триває роками. А ось повномасштабний наступ розпочався лише у лютому. Без масок, гібридності, якогось чіткого пояснення. Просто агресія.

На даний момент я можуть зробити такі висновки щодо російсько-української війни.

Висновок перший. Україна показала, що здатна захистити себе.

Висновок другий – причиною такої здатності є високий професіоналізм та відвага Збройних сил України, усіх наших силовиків, нашого народу. Ми бачимо єднання українського народу, який, на мою думку, точно сформувався в українську націю, у політичну націю, яка розуміє виклики та адекватно на них реагує. Включно із найсерйознішим викликом – російською агресією, справжня мета якої – знищити українців як націю, а Україну як державу. Щоб не допустити цього, ми об’єдналися, незалежно від того, хто в якому регіоні проживає, якою мовою каже, до якої церкви ходить, які політсили підтримує. Все це дає можливість ЗСУ, всім силовим структурам (нацгвардії, нацполіції), територіальній обороні відчувати потужний тил, неймовірну підтримку. І ефективно виконувати свої завдання щодо очищення української землі від загарбників.

Третій висновок – і наш супротивник (рф), і наші партнери нас недооцінили. У перші дні вторгнення так званий колективний Захід діяв, як на мене, дещо відсторонено. Ймовірно, очікуючи, що рашистські загарбники зламають опір українців і пройдуть, як мріяли, Хрещатиком парадним маршем. Але ми дали неймовірну відсіч, зламавши плани Росії і змусивши Захід прозріти.

Побачивши, що ми можемо не просто відбиватись, а й знищувати ворога масово – пішла й масова підтримка з боку Заходу. При цьому уряди низки країн і без певних стимулів ухвалювали рішення на нашу підтримку. Це Польща, Прибалтика, Велика Британія. А ті ж США все ще бояться провокувати путіна. Але неймовірна підтримка України з боку громадськості змушує політиків підвищувати допомогу нашій країні – і санкції проти росії.

Та сама Німеччина спочатку не просто сама не постачала нам зброю, а й не дозволяла іншим країнам робити такі поставки, якщо озброєння було німецького виробництва. Але після того, як близько півмільйона людей вийшли у Берліні на демонстрацію на підтримку України, керівництво Німеччини змінило своє рішення – і допомога нам, зокрема озброєнням, пішла. Що стало поворотним моментом у зовнішній політиці Німеччини. Отже підтримка пересічних громадян грає величезну роль. Адже всі вони, які виходять на антивоєнні демонстрації, на мітинги на підтримку України, тиснуть на своїх політиків. І ті мусять реагувати на вимоги своїх виборців.

Сподіваюся, такий тиск призведе до того, що американський лідер Джо Бадйєн таки ухвалить рішення, якщо не закрити над Україною небо, то надати нам літаки та потужні системи ПРО та ППО.

Зараз у світі модно бути не просто проукраїнським, а й українцем. І зараз багато голлівудських акторів голосно заявляють про українське коріння – ті ж Міла Куніс, Леонардо ді Капріо.

Упевнений, що нам допомагатимуть не лише у завершенні війни нашою перемогою, а й – відбудовувати вільну та мирну Україну. Бачимо єднання світу проти рашистської чуми. І це не просто антивоєнна коаліція, а проукраїнська. За рідкісними винятками, що ми побачили, коли на Генасамблеї ООН голосували за осуд російської агресії. 141 країна була на нашому боці, лише 5 (РФ, Білорусь, Північна Корея, Еритрея, Сирія) – проти.

Четвертий висновок – найвище військове керівництво України виявило себе блискуче. А найвище політичне керівництво також продемонструвало (і демонструє) гарні, на мій погляд, дії. Від останнього (від президента Зеленського, насамперед), як на мене, мало хто цього очікував.

П’ятий висновок — ми чітко дали зрозуміти, що НІКОЛИ не будемо з рф. Ця загарбницька війна остаточно поставила крапку в дискусії – чи ми один народ, чи братський… Дуже сподіваюся, що після перемоги ми повернемо весь Донбас, а також наблизимося до повернення Криму. Що відбудуться певні процеси всередині Росії. І що після нашої перемоги ми забудемо такий політичний термін, як "п’ята колона". Усіх зрадників, які допомагали росії, треба буде показово покарати. Когось уже карають. І це правильно. Після нашої перемоги треба зробити все, щоб у Росії ніколи більше не виникло навіть думки воювати з нами. Нехай живуть-загниють своїм життям, яке вони обрали. І не заважають нам жити-розвиватися своїм.

З рф можна домовлятися про мир лише після нашої перемоги. Зараз же – лише про деякі гуманітарні аспекти ("зелені коридори", гуманітарна допомога у постраждалі райони). Ворога можна зупинити лише на полі бою. Домовлятися з агресором під час війни – не варіант. Тим більше з росіянами, слова та обіцянки яких нічого не варті.