Не треба повторювати помилок росіян та недооцінювати супротивника

З початку відкритої російської агресії, з 24 лютого, українці показали себе неймовірно згуртованими, організованими. Здивувавши, як я розумію, не лише агресора, а й Захід. Відсіч окупантам, взаємодопомога, підтримка нашими збройними силами – неймовірні. Ми бачимо побудову реального громадянського суспільства. Не псевдогромадянського, коштом тих чи інших західних фондів, а істинно громадянського. Нашого. Українського.

А ось Захід мене нічим не здивував. Я давно казав, що НАТО не стане з Україною пліч-о-пліч у війні з росією. Як бачимо, нам навіть військовим обладнанням допомагають зі скрипом. Тож точно потрібно виробляти нову систему безпеки у Європі та світі. НАТО, як виявилося, не той механізм, який здатний навіть захищати себе. Тому що не захист України у сьогоднішній ситуації – це не захист себе.

Що чекає далі на росію – сказати складно. Ми живемо в умовах світу, що стрімко змінюється. Він вже зовсім інший, багатополярний, з іншою системою координат. Вже не тривимірний, а чотиривимірний. З іншими засадами, іншими законами.

Говорити про те, що росія — все, що їй кінець, що вона ось-ось почне розвалюватися — я не став би. Недооцінка супротивника – велика помилка. Саме із цим росіяни зіткнулися в Україні. Не треба повторювати їхніх помилок. Тож необхідно просто усвідомити, що протистояння не закінчиться завтра чи за тиждень. Що це надовго. І що ми будемо у цьому протистоянні без суттєвої підтримки з боку Заходу. Принаймні – воєнної.

Не слід сподіватися, що росія розпадеться через день-два. Це буде лише розслабляти нас. А нам точно не можна розслаблятися.