Путін спробує повторити в Україні грузинський сценарій. І це небезпечно

Можна абсолютно впевнено заявити, що визнання Росією (а точніше – Путіним та його оточенням) т.зв. "ДНР" та "ЛНР" – це був не експромт, не поспішне рішення. Тим паче, що прем’єр Мішустін під час виступу на Раді безпеки визнав, що російський уряд багато місяців готувався, намагаючись нівелювати негативні наслідки такого кроку.

У мене питання – а чим тоді займався український уряд? Адже ініціативу від російських комуністів щодо визнання "Л-ДНР" анонсували ще в середині січня.

Що стосується показових зборів Радбезу, що передують зверненню та указу Путіна, то різного роду російські чиновники та політики не вперше "паляться" на наручних годинниках. Цього разу попався міністр оборони Шойгу, чиї годинники потрапили в кадр. І виявилося, що "пряма трансляція" була записана щонайменше за 5 годин до того, як вийшла в ефір.

Це логічно, бо протягом часу, що минув після цього кремлівського збіговиська, підготувати годинний академічний спіч Путіна було просто неможливо. Все було заздалегідь підготовлено. Як і всі провокації з обстрілами на Донбасі, фейкові повідомлення про обстріли російської території, фейкові знешкодження "Жигулів" із двома сотнями кг вибухівки, за допомогою якої "бандерівці хотіли підірвати мирних біженців, що тікають від обстрілу".

Все це разом було заздалегідь зрежисовано — і виконано відповідно до заздалегідь отриманих установок.

Путін, виявляється, не тільки встиг визнати "молоді республіки", а й підписав договори про дружбу і взаємодопомогу з маріонетковими правителями "Л-ДНР", які "випадково" з’явилися у Москві, — Пушиліним і Пасічинком.

І те, коли на окуповані території офіційно запровадять російські війська (хоч із триколорами РФ, хоч під виглядом миротворців – із блакитними касками та пов’язками) – питання найближчого часу.

А далі ситуація, розігруватиметься, на мою думку, за далеко не кращим для нас сценарієм. Тому що все, що відбувається до болю, нагадує дії РФ у Грузії 2008-го. Використовуючи присутність так званих "миротворців" у Південній Осетії, з-за спин яких постійно вели обстріл території Грузії різної інтенсивності. А після того, як Грузія змушена була відповісти задля придушення вогню, ці "миротворці" сформували танкові колони — і рушили на Тбілісі. Прикриваючись тезою, що "прокляті грузини обстріляли наших миротворців".

Це, на жаль, мені бачиться найімовірнішим у найближчому майбутньому сценарієм дій Росії в Україні.