"Віддають перемішані рештки": у ГУР та МВС розповіли про перемовини з Росією щодо обміну тіл і масштаби роботи

Українцям слід усвідомити, що саме ускладнює процес повернення тіл загиблих військових

Після кількох років повномасштабної війни питання репатріації тіл українських загиблих військових і цивільних залишається однією з найбільших гуманітарних проблем. Кожен такий обмін — це не просто повернення останків, це можливість для родин знайти спокій і завершити важкий етап втрати.

Однак процес цей надзвичайно складний і супроводжується численними перешкодами. Як зазначають представники Головного управління розвідки Міністерства оборони (ГУР) та Міністерства внутрішніх справ (МВС), переговори з Росією щодо повернення тіл тривають постійно, але вони ніколи не бувають простими.

Про які труднощі мова, як вони впливають на родини та що потрібно розуміти українцям про процес ідентифікації тіл, журналісти "Телеграфу" дізналися під час презентації документального фільму "Повернення. Герої на щиті".

"Україна віддає більше тіл, ніж отримує від Росії"

Розмови з ворогом про повернення наших військовополонених і останків загиблих тривають безперестанно. Це один із небагатьох напрямків, за яким контакт із росіянами зберігається.

Як правило, репатріація відбувається раз або два на місяць. Залежно від ситуації на фронті та інших факторів, переговори можуть відбуватися як у плановому, так і в екстреному режимі. Повернути наших людей та відправити окупантів додому є одним із ключових пріоритетів, поставлених президентом. Однак цей процес ускладнюється систематичним небажанням російської сторони бути прозорою та чесною.

Ворог утримує частину інформації про наших захисників, зокрема про тих, хто загинув, і не ділиться нею ані з Червоним Хрестом, ані з іншими міжнародними організаціями.

Це одна з причин, чому повернення наших людей займає багато часу. І вкрай важливо, щоб українські родини ставилися з розумінням до цих обставин.

Україна передає всі знайдені тіла загиблих окупантів, сподіваючись на відповідний жест з боку Росії. Проте були ситуації, коли ми віддавали більше тіл загиблих росіян, ніж отримували. Інколи нам передають перемішані рештки кількох тіл.

Як зазначає представник Головного управління розвідки Андрій Юсов в коментарі "Телеграфу", у деяких випадках мова не йде про технічну неспроможність. Зустрічаються прямі ознаки умисної дії. Мету ми можемо лише припускати та аналізувати.

Заступник Міністра МВС України Леонід Тимченко в ході презентації відзначив, що процес пошуку і подальшого повернення тіл загиблих військових також залежить від динаміки бойових дій.

Коли українські війська активно просуваються, у пошукових груп з'являється більше можливостей для збору тіл українських військових та тіл загиблих окупантів, які потім можна обміняти. Однак ситуація кардинально змінюється, коли ініціатива переходить не на наш бік.

Українські пошукові групи діють надзвичайно обережно. Вони свідомо уникають так званих "сірих зон" — районів активних бойових дій, де існує пряма загроза життю та здоров'ю.

Серед того, що впливає на пошук і репатріацію тіл, також може бути наявність або відсутність необхідного обладнання.

До прикладу, у лютому керівник секретаріату Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими тілами Богдан Охріменко відзначив, що Україна репатріює в обміні з Російською Федерацією ту кількість тіл захисників, скільки може помістити наша кількість спеціалізованого автотранспорту.

"Тіло має свій певний об’єм і є відповідна кількість спеціалізованого автотранспорту, який може перевезти наших загиблих героїв. У нас запитали: скільки ви можете прийняти тіл, — ми сказали, що таку кількість", — зазначив про останній обмін тілами Охріменко.

Проте, як говорить Андрій Юсов в коментарі "Телеграфу", наведена теза ймовірно стосується лише конкретного випадку.

"Україна забезпечує всі необхідні умови для зберігання тіл і останків наших захисників. Відповідно, коли йдеться про повернення, то нестача таких ресурсів не є проблемою. Є міжнародні партнери, є командна робота всіх необхідних структур", — говорить представник ГУР.

"Навантаження на судмедекспертів України зросло на 300%"

До початку великого російського вторгнення Україна не була готова до такої кількості тіл, які, зокрема, потрапляють через канали репатріації. Як підкреслює Андрій Юсов у коментарі "Телеграфу", наша держава змушена була залучати міжнародну підтримку і продовжуватиме це робити в майбутньому.

Партнери надають нам обладнання, а також фінансову підтримку в межах можливостей їхнього державного бюджету. Країни підтримують нас, адже розуміють, що сьогодні наша робота є надзвичайно важливою і складною.

Загалом, навантаження на українських експертів збільшилося майже втричі у порівнянні з тим, що було до 2022 року. Щомісяця фахівці встановлюють особистість 500-700 загиблих (військових і цивільних), працюючи з тілами в надскладних станах — вони можуть бути понівеченими, фрагментованими, обгорілими чи з гнилизною.

Всього в експертній службі працює близько 400 судових експертів, що більше, ніж було кілька місяців тому — тоді їх було близько 300. Україна постійно шукає фахівців з відповідною освітою для цієї роботи.

"В українській базі наразі 16 тисяч невпізнаних тіл"

Однією з ключових баз даних, з якими працюють судово-медичні експерти, є єдиний реєстр зниклих безвісти за особливих обставин. У ньому накопичується вся інформація не лише про зниклих, а й про тіла та останки, що надходять в межах репатріації.

"На сьогодні цей реєстр містить понад 160 тисяч ДНК-профілів, із яких близько 16 тисяч — це ДНК невпізнаних тіл, а понад 94 тисячі — ДНК рідних, які шукають зниклих", — відзначає заступник Директора Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Руслан Аббасов.

Коли у реєстрі відбувається збіг, слідчі отримують чіткі рекомендації для завершення процесу ідентифікації. Проте перший збіг — це лише початковий етап. Повноцінна ідентифікація вимагає додаткових експертиз та спільної роботи слідчих, експертів та інших установ.

Вона здійснюється двома способами: візуальний огляд тіла під час судово-медичної експертизи та за допомогою ДНК. За цей час вдалося впізнати 4 600 тіл за візуальними ознаками: татуювання, шрами, наявність протезів тощо.

— Серед 16 тисяч невпізнаних тіл у базі даних для 10,5 тисячі вже знайдено часткові збіги. Неідентифікованими повністю залишаються понад 3200 тіл. Однак це не означає, що всі тіла залишаться невпізнаними назавжди. Процес ідентифікації є безперервним і залежить від наявності ДНК-зразків від родин загиблих або зниклих осіб, — говорить Руслан Аббасов.

Якщо зразків немає, фахівці шукають альтернативні шляхи: зразки від далеких родичів, особисті речі чи біологічні зразки, відібрані прижиттєво.

"Наведені цифри не означають безпосередню кількість зниклих чи загиблих військових"

94 тисячі ДНК-профілів родичів, які шукають зниклих, — це цифра, що постійно змінюється через динаміку ситуації. Однак це не означає, що саме стільки українських сімей розшукують зниклих військових.

Річ у тім, що для проведення ідентифікації відбираються зразки не лише від одного близького родича. В основному, для кожного зниклого розглядаються зразки від двох і більше родичів. В деяких випадках може бути зібрано 5-7 зразків від різних членів родини.

Враховуючи навантаження, лабораторії намагаються зменшити кількість непотрібних зразків, щоб не створювати зайву чергу. Сам процес дослідження родичів наразі займає від одного до двох місяців.

Хоча це трапляється рідко, але у родичів можуть виникати сумніви щодо проведеної ідентифікації або експертизи. Утім такі звернення також розглядаються. Родина має право ініціювати повторну ДНК-експертизу. Як правило, в таких випадках залучаються представники Міжнародної комісії з питань зниклих осіб.

Якщо ж родичі мають сумніви щодо ідентифікації, вони можуть звертатися до національної поліції або Служби безпеки, залежно від того, хто веде справу.

"Масове повернення тіл цивільних громадян — це фактично визнання Росією воєнних злочинів"

Варто зазначити, що в загальну цифру неідентифікованих тіл входять як військові, так і цивільні. Під час репатріації повертаються тіла обох категорій.

Як відзначив представник Головного управління розвідки Андрій Юсов, сам факт обговорення повернення тіл цивільних українських громадян є ознакою воєнного злочину. Адже якщо військові загинули під час виконання обов’язку, то цивільні не мали бути жертвами війни.

Серед останніх повернених тіл є багато з ознаками жорстокого поводження, зокрема порушення умов утримання, медичного забезпечення та харчування. Проте спікери обережно коментують цю тему, аби не травмувати родичів тих, хто ще очікує на повернення близьких.