"Вони не ухилянти": у воєнкоматі розповіли, кого чекають по мобілізації

На початку повномасштабної війни добровільно захищати Батьківщину йшло багато людей і це було їхнє власне рішення. Наразі є поодинокі випадки, коли йдуть воювати за своїм бажанням. Але є й категорія українців, які не ухиляються від повісток, але й не йдуть у ТЦК самі, тобто якщо їм дадуть повістку, то вони підуть, а якщо ні — то ні.

Про це "Телеграфу" сказав речник Полтавського ТЦК та СП майор Роман Істомін. За його словами, є ще одиниці тих, хто йде досі добровільно, а не тому, що вручили повістку.

"Ті, хто дійсно хотів захищати Батьківщину, пішли вже давно й добровільно. Зараз таких одиниці. Звісно, є такі, хто владнав свої життєві справи чи дозрів до служби з інших мотивів, але це радше виняток з правила, який підтверджує саме правило. Часто вони самі кажуть: "Розумію, що хлопці вже стомилися, їх треба підмінити". Частково тут є заслуга заспокійливих розповідей про "чмонь", про закінчення війни через два-три тижні", — сказав Істомін.

Він підкреслив, що на початку повномасштабної війни багато хто хотів служити: бути або у ТРО або у ЗСУ чи Нацгвардії, тому що "на мою країну напали". Однак тоді далеко не всі змогли потрапити у військові формування.

"Хтось залишився, але запал зник. Чому? Тому що їх заспокоїли, що у нас потужні ЗСУ, і що ми у них віримо, і що ЗСУ всіх ворогів переможуть. От і маємо результат: усі люблять ЗСУ, вірять у ЗСУ і просто чекають від ЗСУ перемоги. І, звісно ж, не долучаються до ЗСУ. І навіть допомагають ЗСУ далеко не всі", — додав спікер ТЦК та СП.

Істомін пояснив, що переважно йде робота з тим, хто сам собі каже: "Дадуть повістку – піду, не дадуть – не піду".

"Вони не ухиляються і готові взяти зброю до рук, але їм потрібен поштовх. Ми даємо цей поштовх", — підсумував співрозмовник видання.

Повний текст читайте у матеріалі "Телеграфа": Облави чи стимул для невмотивованих? Чому дії ТЦК та СП стали тригером для суспільства.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" писав про те, що допомагає призовникам, у яких немає мотивації. Завдяки цьому вони змінюють свою думку вже незабаром.