Демобілізація під час війни — місія нездійсненна? Чому держава не може дозволити військовим відпочинок і як це змінити

Днями у низці українських міст пройшли пікети за участі родичів і близьких воїнів ЗСУ, які з першого дня повномасштабного вторгнення рф боронять нашу країну від ворога. Учасники мітингів вимагали від вищого військово-політичного керівництва держави демобілізації для військовослужбовців, адже за 20 місяців війни у них накопичилось фізична та моральна втома.

Активісти підготували колективне звернення до президента Володимира Зеленського та головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного. У документі автори вимагають ухвалити законопроект №9142 щодо уточнення строків військової служби за призовом під час мобілізації.

"Телеграф" з'ясовував, чому, попри активну мобілізацію, в українській армії бракує людей для заміни тих, хто воює вже понад півтора року, і які зміни у підході до формування особового складу допоможуть покращити ситуацію.

Закони потребують змін

Вперше про необхість демобілізації під час дії воєнного стану публічно заговорили ще навесні 2023 року. За рік з початку повномасштабного вторгнення військові виснажились, адже деякі з них на той момент ще жодного разу не мали змоги навіть побувати вдома і побачити рідних, не кажучи вже про повноцінну відпустку.

Проблема полягає у тому, що закони України не передбачають підстав для демобілізації або звільнення у запас військових під час дії режиму воєнного стану. За словами члена комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки Федора Веніславського, в уряді ведуться дискусії щодо зміни цих норм.

"Жодних юридичних підстав і механізмів для демобілізаційних заходів в Україні нема. Це стосується як військовослужбовців, що були мобілізовані під час війни, так і тих, хто станом на 24 лютого 2022 року вже проходив службу в регулярних військах і чий строк служби вже добіг кінця. Ми працюємо над цим питанням, але на даний момент я не можу сказати, що в нас вже є напрацьована модель", — каже нардеп у коментарі "Телеграфу".

Складність впровадження цих змін полягає у тому, що в умовах повномасштабної війни замінити майже мільйон досвідчених військовослужбовців на позиціях мобілізованими бійцями вкрай важко, адже на даному етапі війни питання досвіду участі в бойових діях та відповідних навичок є основоположним, пояснює Федір Веніславський.

Спроба закріпити строки служби на рівні 18 місяців була зроблена у березні 2023 року народним депутатом Олексієм Гончаренком, проте зареєстрований законопроект досі не був розглянутий парламентом.

Крім того, у вересні 2023 року на сайті президента була створена петиція від імені 20 тисяч військових, призваних в армію на строкову службу ще до початку війни. У своєму зверненні автор пропонує звільнити бійців, які відслужили встановлені законом строки і задуматись над відновленням призову на строкову службу під час дії воєнного стану.

"Строковики до війни відслужили 15 місяців, не виходячи з військових частин, не бачачи світ та не відчуваючи ніякої підтримки з боку держави в плані морального та грошового забезпечення (…) 24 лютого 2022 року строковики стали на захист країни у всіх запеклих містах та селах, багато хто загинув та потрапив в полон (…) 30 вересня відмінили призов на строкову службу під час дії воєнного стану, залишивши призовників від 18 до 27 років недоторканими до служби, й замість них повинні служити ми — призови 2020 та 2021. Це несправедливо", — йдеться в петиції.

Варто зазначити, що попри зібрані 25 тисяч підписів, петиція досі не була розглянута президентом Володимиром Зеленським.

Компроміс можливий

В інформаційному просторі час від часу з'являються дещо упадницькі коментарі громадських діячів, які вважають, що мобілізаційні процеси в Україні йдуть дедалі важче, адже ті, хто був готовий йти на війну, вже зробили це, а решта — або непридатні до служби, або ухиляються від виконання свого обов'язку.

Між тим, за словами речника Полтавського обласного територіального центру комплектації та соцпідтримки майора Романа Істоміна, гострого дефіциту кадрів для мобілізації наразі не спостерігається.

"Полтавським ТЦК мобілізаційні плани виконуються. Можливо, не на всі 100%, але жодних нарікань від вищого військового керівництва країни ми не отримували. Дефіциту окремих спеціальностей також немає", – каже Роман Істомін в коментарі "Телеграфу".

Поясненням тому, що при нібито достатніх темпах мобілізації замінити службовців на фронті все ще ніким, є потреба саме у досвідчених військових. За словами військового експерта Івана Ступака, українці в тилу і західні партнери нашої держави покладають великі сподівання на контрнаступальну операцію ЗСУ і очікують потужних результатів у стислі терміни. Це створює великий тиск на командування, яке не ризикує відпускати цінні кадри.

"Людей не вистачає, це факт. Всі ми розуміємо, що великі втрати несе не лише ворог, а й ми самі. Доводиться мобілізувати навіть тих, хто не має потужної мотивації і ідеального здоров'я. Це реалії великої війни, на жаль. Водночас, ефективність бійців, які перебувають у гарячих точках фронту 20 місяців поспіль, значно знижується на тлі хронічної втоми та емоційного виснаження. Поки рішення щодо встановлення термінів демобілізації на рівні закону не ухвалено, виходом з ситуації могло б стати подовження відпусток. Більш гнучкий підхід до ротаційних процесів дав би змогу бійцям відпочити, а командирам — бути спокійними, що кадр не втрачений і незабаром повернеться на свою позицію", — каже експерт в коментарі "Телеграфу".

Військовий аналітик, ветеран АТО, колишній командир роти 24-го окремого штурмового батальйону Сухопутних військ ЗСУ "Айдар" Євген Дикий вважає, що головною помилкою у підході до питання демобілізації є сахання у крайнощі при пошуку рішень.

Розглядати цю проблему лише з двох позицій: або відпустити всіх і одразу, або ж тримати всіх до останнього дня війни — контрпродуктивно, каже екс-військовий. Виходом може стати поступова демобілізація бійців.

"Звісно, відпустити всіх досвідчених військових, на яких тримаються підрозділи, одночасно — це означатиме просто розвалити ЗСУ. Прямо зараз цього робити категорично не можна. Водночас тримати бійців на війні роками, до того ж, без встановленої дати демобілізації, також неприпустимо. Командування повинно зараз поставити чітку задачу: протягом шести місяців всіх поступово відпустити, замінюючи їх мобілізованими. Останні також повинні бути впевнені, що за півтора чи два роки служби вони будуть звільнені від цього обов'язку", — каже Євген Дикий у коментарі "Телеграфу".

За словами військового аналітика, такий підхід стимулюватиме командування більш якісно та ефективно шукати й готувати кадри на заміну, а самим бійцям буде набагато комфортніше у психологічному сенсі, якщо вони знатимуть, що кожен день служби наближає їхнє повернення додому.