Україна чи "закордон": де гарно лікують та куди пораненим бійцям краще їхати на реабілітацію

"Телеграф" дізнався все про міфи та реальність реабілітації військових та цивільних за кордоном

Через активізацію бойових дій в Україні серйозно зросла кількість поранених військових, багатьом з яких доводиться рятувати пошкоджені кінцівки. В такому порятунку беруть участь лікарі з різних куточків світу. Чимало з них приїхали в Україну, щоб надавати допомогу безпосередньо на передовій. Інші ж допомагають організувати евакуацію поранених за кордон, де вони можуть отримати необхідне лікування.

Міжнародні програми обіцяють більше можливостей для відновлення здоров’я та повернення до повноцінного життя. Однак чи відповідають ці програми очікуванням поранених бійців і наскільки якісними є надавані за кордоном послуги, порівняно зі стандартами української медицини? Куди звертатися, якщо потрібна надскладна операція?

На ці та інші теми "Телеграф" поговорив з людьми, які могли порівняти операції та реабілітацію в Україні та Європі.

Унікальний досвід українських медиків

Ірина Савченко — учасниця громадської організації "Ініціатива Е+" та мама двох бійців. Її старший син — медик штурмової бригади НГУ "Азов" був двічі поранений. Першого разу ще 2014 року, вдруге — два місяці тому. Жінка майже завжди виступала проти евакуації за кордон. Більшості здається, що медицина за кордоном має вищий рівень. Однак у наших реаліях з цим можна посперечатися, вважає вона.

— Ми робили операції і в Києві, і у Вроцлаві (Польща). Тому можу з упевненістю сказати, що в Україні є травматологи та хірурги зі світовим іменем, до яких можна звернутися і прооперувати все. Більш як дев'ять років в нашій країні війна, і наші лікарі вміють, те чого не вміє весь світ, за винятком Ізраїлю, — каже жінка в розмові з "Телеграфом".

На початку повномасштабної війни військові лежали тільки в шпиталях, іноді в медичних інститутах. Зараз військові лежать в усіх лікарнях. Аж така їх велика кількість. Але у нас є лікарі, які роблять операції не гірше, а навіть краще, аніж за кордоном.

— Знаю одну історію. Хлопець лежав у шпиталі з важким пораненням. Я зв'язалася з інститутом Шалімова (мова про Національний інститут хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова НАМН України. — Ред.). Лікар сказав, що береться за такі випадки. Однак матір хлопця наголошувала, щоб він лікувався тільки за кордоном. Вона була впевнена, що там досконало, але втратили час. Довго збирали кошти, а шансів було все менше. Петро Порошенко відвідував госпіталь і повідомив, що Україна оплатить лікування і відправить хлопця в Німеччину. Його привезли туди, але було вже занадто пізно, тому видалили нирку. Він довго лежав, лікарі не знали, що далі робити. А хірург в Києві знав. Зрештою, військовий помер, — ділиться сумною історією жінка.

За її словами наші лікарі з часом набули унікальний досвід.

— Я дуже гарно пам'ятаю 2014 рік, коли привезли хлопців в госпіталь. Кожен день привозили з різними пораненнями — ножові, вогнепальні, травми після ДТП тощо. Тоді лікарі не знали, що робити. Зараз знають все.

Проблема в тому, що сьогодні у нас дуже великий наплив. Бракує місць і ресурсів. Тому й відправляють за кордон. Люди або збирають кошти, або лікарня сама приймає безплатно чи хтось платить за це. Ви ж розумієте, що безплатно навіть вода з крана не тече, — зауважує Ірина Савченко.

Вибір місця лікування — за вами

Якщо вам потрібно зробити нетермінову операцію, то вибір місця, на думку Ірини Савченко, слід здійснювати обдумано. Тобто знати, чи зможуть вас пролікувати там, куди ви їдете.

— Реабілітація за кордоном — дійсно, на кращому рівні, краще аніж в Україні. Хірургія? Я б посперечалася. Бо багато лікарів з-за кордону їздять до нас вчитися. До нас також приїжджають бригади лікарів з конкретною метою робити операції. Мова про лицьові, на очах тощо. Такі групи лікарів приїжджають сюди на 7-10 днів і оперують зранку до вечора. Вони знають, кого будуть оперувати, бо наперед збирають списки. Наша організація, ГО "Ініціатива Е+" двічі домовлялася з канадськими лікарями. Забезпечили їм операційні столи. Водночас вони брали свою апаратуру, яку потім тут залишали. Приїхали зі своїми медсестрами і навіть медикаментами, які потім роздали, — розповідає жінка.

За її словами, добратися до топових спеціалістів у кожній країні може бути складним викликом. Тому найважливіше — знати, до якого лікаря йти. Якщо це "просто хірург", то у нас "просто хірургів" — ніде яблуку впасти.

Однак в Україні є фонди, що мають експертну раду, куди входять найкращі лікарі-ортопеди та реабілітологи України. Мова зокрема про Національну програму #ВрятуйКінцівку, місія якої зупинити інвалідизацію українців, як учасників бойових дій, так і цивільних постраждалих.

Помилка ціною в життя

За словами Ірини Савченко, дуже багато ампутацій у нас трапляється через те, що при евакуації допускають помилки з турнікетами.

— Його ставлять і все, а турнікет не може стояти вічно. Зараз бойовим медикам і просто солдатам пояснюють очевидні речі: наклав турнікет, а далі зрізаєш одяг і дивишся, яка рана. Тампонуєш її і пробуєш розпустити турнікет. Тече рана, трішки закрутив. Бо якщо тримати турнікет більше, аніж 2-3 години — це ампутація, — запевняє жінка.

Актуальними є і проблеми з підготовкою бойових медиків. Як розповідав "Телеграф" раніше, існуюча спроможність тренувальних центрів з тактичної медицини, де повинні навчати бійців і бойових медиків, на порядок нижча від реальних потреб Сил оборони.

Коли варто їхати за кордон на реабілітацію

Як розповів "Телеграфу" оперний співак і громадський діяч Сергій Іванчук, палати українських шпиталів треба звільняти. З початку повномасштабної війни полтавець на своєму авто евакуював понад 100 жителів Харкова, Охтирки, інших населених пунктів, де тривали ворожі обстріли. Однак 10 березня під час чергової евакуації його автомобіль обстріляла ворожа ДРГ. Сергій Іванчук отримав п'ять кульових поранень.

— Після всього, що зі мною сталося — я фанат української медицини. Спочатку мене прооперували в Україні, а потім направили за кордон. У Німеччині медики сказали, що подібного б зробити не змогли, бо досвіду у настільки складних пораненнях не мають, — каже Сергій.

Однак волонтер зауважує: їхати за кордон варто на реабілітацію. Все тому, що українські лікарі часто пропонують зробити ампутацію. Одна з причин у тому, що в лікарнях великий наплив поранених. Відповідно, палати переповнені, а "вікна" операцій працюють у максимальному навантаженні. Лікар розуміє, що зробити ампутацію набагато швидше, бо операція з порятунку кінцівки складає щонайменше 9-12 годин. До того ж саме за ампутацію та протезування хірурги отримують надбавки від держави.

План дій

Чоловік радить звертатися до міжнародної організації "Лікарі без кордонів". Програма працює для військових і цивільних. Головне, щоб травми були пов'язані з війною і мали серйозний характер. Або це має бути унікальна історія — таких людей також вивозять за кордон.

Інший варіант — шукати конкретного лікаря за кордоном. Такого, що розуміється на вашій проблемі. Треба написати в лікарню звернення й отримати запрошення. Після цього можна звернутися до програми "Лікарі без кордонів". Вони можуть допомогти із транспортуванням. Якщо ви здатні ходити, то можете скористатися особистим транспортом або взяти в оренду спеціалізовану медичну карету. Однак це буде вкрай дорого.

У разі, якщо ви не потрапили в жодну програму й не отримали запрошення від закордонного лікаря, то можна спробувати поїхати "в нікуди". Спочатку треба оформити необхідні документи, знайти житло й отримати тимчасовий захист. Лише потім — піти до сімейного лікаря і вистояти купу черг. Пролікують добре, за європейським державним страхуванням.

— Закордонним благодійним організаціям байдуже на нас. Всі зосереджені на собі, думають, як заробити грошей. Я пробував комунікувати з кимось, щоб відкрити збір, але всі кажуть про великі відсотки. Тому я їхав за програмою "Лікарі без кордонів" і мене мали лікувати коштом Німеччини. Коли приїхав, то стояв у черзі щонайменше 5 годин, бо лікарів у них тотальна нестача. Поки до вас дійде черга, можна померти. Загалом топові спеціалісти є, але добратися до них складно, — ділиться Сергій Іванчук.

Оперний співак також попереджає, що треба мати завчасно перекладені документи, інакше ваше очікування затягнеться в рази.

— Там ще треба буде вчити медсестер і медбратів перев'язувати рани. Вони в Європі лише постіль застеляють і прибирають в палаті. Щоб взяти кров на аналіз, треба чекати саме лікаря. А за операцію береться вже хірург великої категорії. Однак тут у чому проблема. Лікування оплачує німецьке страхування, тому професійний хірург за вас візьметься тільки якщо ваша операція складна і коштує десятки, а то і сотні тисяч євро. Адже хороші лікарі коштують дорого. Це тільки в Україні ваш палець буде рятувати супердосвідчений хірург, — каже Сергій.

Волонтер підсумовує, що за кордон є сенс їхати тільки якщо в Україні відмовили. Сказали, що ніхто не допоможе. Якщо надважка ситуація, бо з надважкими проблемами тут справляються гарно. Але якщо ваша проблема не дорого оплачується, то ви можете зіштовхнутися з розчаруванням. Тут буде дуже багато проблем з бюрократією і до цього треба готуватися.