В Україні знижують призовний вік: резони ЗСУ та наслідки для демографії

Попри чималу кількість добровольців, на фронті все ще бракує молодих бійців

В Україні триває друга черга загальної мобілізації населення і середній вік бійців в ЗСУ сьогодні становить 40 років. На думку екс-міністра оборони Британії Бена Уоллеса, це негативно впливає на ефективність українських військ, тож настав час для молоді. Однією з причин такого стану справ є те, що за 20 місяців війни резерви молодих добровольців і контрактників вичерпались, а призивати на фронт хлопців до 27 років військкоматам не дозволяє закон.

Вирішенням проблеми могло б стати зниження мінімального призовного віку до 25 років для тих, хто не має військового досвіду. Ба більше, відповідний закон з подачі уряду був ухвалений парламентом ще 30 травня 2023 року, проте за майже півроку так і не був підписаний президентом.

"Телеграф" з'ясовував, які фактори можуть впливати на рішучість Володимира Зеленського у цьому питанні, і до яких наслідків у майбутньому може призвести масова відправка молоді в армію.

Запит на молодь зростає

Говорячи про необхідність залучення до бойових дій призовників молодшого віку, британський політик апелював до вищої ефективності юнаків порівняно з бійцями середнього та старшого віку. Зокрема, йшлося про більшу фізичну витривалість та здатність до швидкого навчання, коли необхідно освоювати сучасну військову техніку.

Попри те, що частину українського суспільства пропозиція Уоллеса обурила (адже те, що для нього — безлика "бойова одиниця", для українців — цвіт нації), в командуванні ЗСУ з позицією британця погоджуються. За словами члена комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки Федора Веніславського, представники Генштабу зверталися до уряду та парламенту з проханням підтримати відповідні зміни у законі.

"Коли ми розглядали цей законопроект в комітеті, проводили дискусії за участі командування ЗСУ. Військові просили повернутися до старих нормативів, що діяли у нас раніше і діють в інших країнах світу. В результаті закон підтримали і я вважаю, що це вірне рішення. Інформації щодо того, чому він поки що не набрав чинності, у мене нема", — зазначив нардеп у коментарі "Телеграфу".

Про дефіцит захисників кажуть й у військкоматах. Ситуація складається дивна: чоловіки 18-27 років є призовниками, але не військовозобов'язаними. Тобто, для служби в строковій армії можуть бути призвані, а воювати — лише за власним бажанням. Заковика у тому, що під час війни призову на строкову службу нема, тому ця категорія громадян взагалі не залучається державою для підвищення обороноздатності країни.

За словами речника Полтавського обласного ТЦК та СП Романа Істоміна, сьогодні кожен має розуміти, що триває війна на знищення українського народу, тому саме перемога має бути найбільшим пріоритетом українців.

"Якщо зміни будуть прийняті, ми їх виконуватимемо. Звичайно ж, сьогодні спостерігається недостатня кількість громадян, які хочуть і можуть захищати свою країну. В Україні велика кількість тих, хто має право на відстрочку, і тих, хто непридатний (чи обмежено придатний) за станом здоров'я. Якщо скорочуватиметься перелік підстав для надання відстрочки, скорочуватиметься кількість заброньованих громадян чи призовний рік — країна отримає додатковий мобілізаційний ресурс", — пояснює Істомін в коментарі "Телеграфу".

Якщо українські військові у більшості сходяться в думках щодо необхідності зниження призовного віку, то їхні колеги з армій інших держав мають альтернативні погляди на ситуацію, що розгортається на російсько-українській війні.

Зокрема, військовий аналітик, офіцер ЗС Азербайджану Агіль Рустамзаде, відповідаючи на тезу Бена Уоллеса про буцімто перевагу російської армії саме у молодих кадрах особового складу, заявив, що "дзеркалити" дії ворога — не найкраща ідея для України.

"Навіть військові не до кінця усвідомили унікальність цієї війни. А унікальність її в тому, що слабша держава воює з сильнішою. І симетричні способи ведення бойових дій, коли ЗСУ мобілізує певну кількість людей, це призводить до того, що ваш супротивник мобілізує вдвічі більше. Це глухий, самогубний шлях збільшення бойових можливостей. Я прихильник того, що людей, які можуть щось виробляти, розробляти, багато заробляти, мають відтягувати в тил, а не забирати в армію.

Людина, яка щомісяця вкладає в оборону 10 тисяч доларів, буде такою ж ефективною, як три солдати на полі бою. Вам потрібно дуже багато масової зброї: дрони, ракети, снаряди. Вам потрібно воювати асиметрично: не числом. Ми живемо в XXI столітті, у людей зовсім інший світогляд і не кожна людина може вбивати і не кожна може воювати", — зазначив експерт в коментарі "Телеграфу".

Причини затримки і наслідки ухвалення

Цікаво, що ухвалюючи законопроект про зниження призовного віку, парламент продемонстрував неабияку рішучість і проголосував зміни конституційною більшістю голосів, тоді як президент України не готовий поставити свій підпис на цьому документі вже протягом п'яти місяців.

З яких причин глава держави затягує процес, достеменно невідомо, проте одним з мотивів може бути небажання накликати на себе гнів українців. За словами політолога Володимира Цибулька, якщо Зеленський все ж планує балотуватися на другий строк, такі рішення можуть зіграти проти нього.

Зменшення призовного віку для тих, хто не має військового досвіду, в першу чергу торкнеться молоді, яка є електоратом чинної влади. Тож радше за все, глава держави керується не логікою військових інтересів, а наступних виборів, тому рішення дається складно, каже політолог.

"З іншого боку, сучасна війна — не про риття окопів зі стрілецькою зброєю в руках, це про технології, які дають змогу збільшити дистанцію між нашим бійцем та ворогом і зменшити кількість втрат. Зараз в Україні дуже активно працюють не лише над створенням власних БПЛА та отриманням іншої сучасної техніки, а й над підготовкою кадрів, які будуть ними керувати. В цьому сенсі молодь, дійсно, буде більш ефективною, адже вони швидко навчаються, добре знаються на техніці, нестандартно мислять і мають швидку реакцію. Іншими словами, не слід думати, кого нам більше шкода́ — молодого чи старого, слід думати, як ефективно задіяти обох і не втратити жодного", — зазначає Володимир Цибулько в коментарі "Телеграфу".

Хоч би якою високотехнологічною була війна, втрат на ній уникнути не вдасться. І хоча точно невідомо, скільки українських захисників загинули в ході бойових дій, очевидно, що це вже завдало величезної шкоди генофонду нашої країни. Якщо додати до цього відтік за кордон мільйонів молодих жінок з дітьми (40% з яких, за даними опитувань, можуть не повернутися на Батьківщину), ситуація з відновленням кількості населення в країні виглядає вкрай плачевною.

Вітчизняні демографи не перший рік кажуть про демографічну кризу, яка протягом останніх 30 років лише набирає обертів. Попри це, за словами заступника директора з наукової роботи Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України Олександра Гладуна, сьогоднішня ситуація на фронті вимагає від військових рішучих дій.

"Жити під окупацією захочуть далеко не всі, половина просто виїде. Зрозуміло, що втрата молодих людей — це дуже боляче для будь-якої держави, але зараз стоїть питання виживання нашої країни, тому все ж слід довіритися військовим, які стоять на варті і краще знають, що потрібно для нашого захисту", — каже науковець в коментарі "Телеграфу".

Сьогодні до 25% населення України складають люди вікової категорії 60+, що свідчить про старіння нації. Та, якщо в Європі подібні тенденції не створюють особливих проблем за рахунок нижчого рівня смертності, довшого періоду працездатності населення та трирівневої пенсійної системи, то для України вони є згубними.

Відновлювати кількість населення шляхом повернення біженців і підвищенням рівня народжуваності після війни доведеться довго, до того ж, для цього вищому політичному керівництву країни доведеться розробити комплексний підхід, вважає Олександр Гладун.

"Першим і головним викликом стане відновлення економіки та підвищення рівня життя, що стимулюватиме українців активніше повертатися з-за кордону і легше наважуватися на народження дітей. Ще одним способом покращити демографічну ситуацію може бути міграційна політика, спрямована на розширення ринку праці для іноземців, які зможуть залишатися тут на постійній основі.

Інша річ, що після війни рівень життя у нас навряд чи швидко підвищиться, тому їхатимуть до нас мігранти з ще бідніших країн — азійці та африканці. Важливо грамотно підійти до процесу їхньої інтеграції в українське суспільство (курси вивчення української мови, історії, культури), адже мігранти можуть сприяти не лише розвитку економіки та підвищенню демографії, а й призвести до зростання рівня злочинності або загострення міжетнічних та міжрелігійних конфліктів, як це зараз відбувається в Німеччині та Франції", — каже експерт.