Ситуація критична, є ризик розростання конфлікту: експерт про скандали між Польщею та Україною

Поточні скандальні взаємини України з Польщею спричинені непродуманими кроками, які Київ і Варшава зробили ще торік на тлі проблем українських аграріїв з експортом зерна. Про це в коментарі "Телеграфу" пояснив експерт "Українського інституту майбутнього" Ігар Тишкевіч.

— Станом на сьогодні ми маємо наслідки непродуманої політики з обох боків протягом минулого року. Згадаймо ситуацію: Україна 2022 року має проблеми з експортом зернових. Тоді Польща відкриває кордони для транзиту українського зерна. Виникає запитання: вона відкрилась для транзиту чи імпорту? — зазначив експерт, нагадавши, що разом із тим був введений механізм квот для поставки певного виду продукції на європейські ринки.

За його словами, порушення звичної логістики експорту (і йдеться не лише про зерно), природно, збільшило потоки через західний кордон. Тоді насамперед і йшлося про транзит. Але українське продовольство пішло на внутрішній ринок сусідів.

— Логічно, адже так простіше і вигідніше. Причому наша продукція подекуди почала витісняти місцеву. Тривожний дзвіночок, але його не почули, а навпаки, раділи, казали про силу та потенціал наших аграріїв. І тут доречно згадати про нашу мотивацію 2022 року. Відсутність експорту ставила під сумнів можливість посівної у 2023-му — зберігати було б ніде, а внутрішній ринок забитий.

Тепер порівняймо із ситуацією у тій же Польщі – потужності зі зберігання забиті українським транзитним зерном. А внутрішній ринок теж забитий – частина трейдерів на додаток до транзиту (або замість нього) спокійно постачала продукцію сусідам. До того ж українські трейдери відверто демпінгували. Що також логічно — або ти продаєш продукцію, або вона, образно кажучи, гниє. Тобто місцеві фермери (у країнах-сусідах) тією чи іншою мірою опинилися в ситуації, схожій на ситуацію для українських аграріїв. Зберігати нема де, внутрішній ринок забитий, — аргументував він.

Тишкевіч при цьому пояснив логіку поляків, які згадали про квоти: взимку можна було б шукати вихід із ситуації, грати на випередження. Наприклад, говорити про інвестиції у створення нових сховищ, створювати механізми обмеження експорту на внутрішній ринок (ті ж квоти). Такий голос із Києва сприймали б як ознаку зрілості політики, здатності бачити інтереси партнерів, але "час прогавили і також забули, що, наприклад, у Польщі 2023 рік є електоральним".

Політолог пояснив, що специфіка польських виборів полягає у тому, що там фермери — ключовий виборець правлячої партії "Право і справедливість" (ПіС), тоді як для інших країн питання внутрішнього ринку та голосів аграріїв на виборах менш важливе.

— В результаті низка сусідів і йдуть на крайні заходи. З досить жорсткою риторикою у публічній площині. Українська сторона також намагається підняти ставки. Тут і зараз. Логічно, що ситуація критична. І передбачувано наштовхується на жорстку відповідь сусідів. У них теж критична ситуація як на ринку, так і в електоральному полі. Є ризик розростання конфлікту і, як наслідок, зниження рівня підтримки [України] від сусідніх держав. Напряму́, у військовій сфері, навряд чи. А от у гуманітарній – цілком імовірно. Причому логіка поляків, наприклад, у питанні "підтримки біженців" буде простою – фінансова частина підтримки забезпечується податками від місцевих фермерів. Нема податків (прибутки фермерів) – нема підтримки, — пояснив експерт.

Природно, як продовжив він, що така риторика не зовсім відображає реальність. Ту частину українців, які інтегруються у суспільство (вже працюють, сплачують податки), Польща буде прагнути залишити і забезпечити їм добрі умови. А надалі зробити громадянами країни: "Це називається міграційною політикою".

— А у тієї частини [українців], які інтегруватися не змогли, можливо, справді заберуть частину елементів підтримки. До речі, тут також є електоральна логіка. На тлі корупційних скандалів із "продажем віз", який зараз батогом б'є по рейтингах ПіС, заявити про посилення міграційної політики — зберегти кілька відсотків голосів. На цьому тлі згадуємо про зернову угоду та демарш росії. А також стару політику кремля щодо зіштовхування лобами своїх сусідів.

Для рф повернення до угоди є не менш актуальним питанням – свій урожай також необхідно вивозити. Але ближче до жовтня-листопада. Це у спокійній ситуації. А от якщо проблеми з українським експортом спричиняють проблеми відносин Києва з партнерами, які надають підтримку у війні проти росії, можна почекати, — розмірковує Тишкевіч.

Експерт погоджується: що гостріший конфлікт матиме Україна з сусідами, тим менша ймовірність відновлення зернового коридору (альтернативний, коли кораблі йдуть на свій страх і ризик, існує, але його потужності поки вкрай малі). Таким чином, рф через своїх партнерів, лобістів робитиме все можливе, щоб підлити оливи у вогонь. Адже це впливає на здатність України до опору.

— Чи можна вийти з піке? Шанси є. Але не шантажем. По-перше, взяти паузу, принаймні у розвитку конфлікту з Польщею. Там вибори, і ПіС не піде на поступки незадовго до голосування. Для них або "поступки сусідам", або "демонстрація жорсткої політики". Причому кожне гостре питання призводитиме до жорстких політичних заяв (а що наше суспільство, що польське — дуже ласе на різкі слова). Тому варто просто почекати і помовчати у публічному полі. До 15 жовтня не так багато часу.

По-друге, треба дивитись на причини конфлікту. Зокрема, на проблему "транзит чи продаж на ринку". Спроба захопити весь ринок сусідів призведе до його повної втрати через заборонні заходи. Простіше активізувати консультації (а це можна робити непублічно) щодо обмежень. Тобто шукати баланс.

По-третє, необхідно задуматися про інвестиції в будівництво терміналів, елеваторів на польській стороні. Для поляків це сумнівні вкладення – після війни нема гарантій надходження необхідних обсягів. Для нас логіка може бути такою самою – буде експорт морем. Але сьогодні стоїть питання або нічого (втрата експорту) або збільшення витрат у вигляді будівництва потужностей для зберігання. Зменшення прибутку краще, аніж його повне зникнення, погодьтеся.

Вчетверте, – асиметричні ходи. Ми говоримо про залучення інвестицій. Поляки готові вкладатися як мінімум у Західну Україну. За умови безпеки та нормальних умов для бізнесу. І не політики "обскубування гусей", а стимулювання, впевнений представник Інституту.

Експерт також резюмував: потрібен драфт програми залучення польського бізнесу в Україну. Навіть під час війни. І водночас публічне обговорення документу (ідей) з обох боків кордону. Далі — закони та їхня швидка (не пізніше від зими-весни 2024 р.) імплементація.

— І, нарешті, треба пам'ятати, що шлях взаємних звинувачень із партнерами без пошуку рішень – це те, чого очікує від нас рф, підсумував Ігар Тишкевіч.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" писав, що президент Польщі Анджей Дуда скасував зустріч із Володимиром Зеленським у Нью-Йорку, пояснивши це організаційними проблемами. При цьому він прокоментував розбіжності щодо поставок українського зерна, порівнявши нашу країну з потопаючим.

"Кожен, хто колись брав участь у порятунку потопельника, знає, що він неймовірно небезпечний, що може затягнути себе на глибину", — заявив президент Польщі.

Також повідомлялося, Київ планує запровадити заборону на ввезення фруктів та овочів із Польщі у відповідь на заборону експорту зерна й інших продуктів з України.