500 днів великої війни: українські перемоги, проблеми та перспективи

Перевагу на полі бою має той, хто може у потрібний час у потрібному місці забезпечити необхідну вогневу дію на противника.

У суботу, 8 липня, виповнюється 500 днів із початку широкомасштабного російського вторгнення в Україну. З того часу пішов звіт так званої "великої війни", яка в гібридному вигляді велася росією проти України з 2014 року.

Про висновки 500 днів "великої війни", а також про український наступ " Телеграфу " розповів військовий експерт, полковник ЗСУ Владислав Селезньов.

Вже близько місяця ЗСУ ведуть наступ та контрнаступ на півдні та сході. І хоча просування вперед повільне, але вірне, на що вказав президент Володимир Зеленський, наголосивши, що наявність західних літаків чи будь-якого іншого сучасного озброєння дозволило б і наступати швидше, і зберегти більше життів.

За словами полковника Селезньова, загалом, якщо казати про 500 днів "великої війни", можна зазначити, що відбулася певна еволюція. І України, яка значно зміцніла, попри всі удари. І росії, яка, починаючи від "Київ за три дні, всю Україну за три тижні" дійшла до "не треба наступати, давайте домовлятися". І Заходу, який, нехай повільно та болісно, але прозріває.

— Ми чудово пам’ятаємо, як під тиском Сил оборони України окупанти втекли торік з наших північних територій (Київська, Чернігівська, Сумська області), Харківщини, Правобережної Херсонщини. Як вони змушені були залишити острів Зміїний. Це були зовсім не "жести доброї волі", як намагається подати російська пропаганда. Саме українські воїни створили такі умови, що окупанти мали вибір — відступати чи потрапити в оточення і втратити техніку і живу силу. Щось, зрозуміло, противник втрачав. Але щось зумів зберегти для продовження війни. Ухвалюючи складні, але раціональні рішення, — пояснює експерт.

Очевидно також, продовжує Владислав Селезньов, що нинішня війна — це війна артилерії. І перевагу на полі бою має той, хто може у потрібний час у потрібному місці забезпечити необхідний вогневий вплив на противника.

— А наведені нещодавно британцями цифри вражають. За минулий рік росіяни випустили по нас 10 млн снарядів. І втратили близько 2,5 тис. танків. При цьому ворог продовжує тактику ракетного терору, підриває ГЕС, шантажує підривом АЕС, не гребує порушенням усіх міжнародних норм ведення військових дій. Росіяни воюють не лише з нашими військовими, а й із цивільним населенням, з усіма українцями, попри стать і вік. На жаль, бачимо досить мляву реакцію на такі злочини з боку світової спільноти. Це обурює! — зізнався експерт.

Очевидно, продовжує він, що трек міжнародних санкцій працює далеко не з тією ефективністю, на яку ми розраховували. Реал-політік, бізнес знаходять дірки в законодавствах чи просто зручні для себе закони — і продовжують торгівлю з агресором. Як наслідок — досі по нас летять російські ракети із західними компонентами. У тому числі — мікроелектронікою американських та європейських виробників.

— Це проблема, яка потребує відповідних реакцій. А саме — посилення санкційної політики, покарання тих, хто допомагає рф обходити санкції і продовжувати будувати ракети, запускати по Україні, вбивати наших людей. Весь світ повинен зрозуміти — торгувати з терористом те саме, що ставати в один ряд із терористом. Дехто прикривається національними інтересами та бажанням заробити. Але є речі, на яких заробляти не можна. І торгівля на крові — з таких, — наголошує Владислав Селезньов.

На жаль, продовжує експерт, досі ми бачимо неузгоджену політику західних партнерів щодо перспектив майбутнього світоустрою принаймні на Європейському континенті.

Схоже, Захід просто не знає, що робити з рф, — вважає полковник. — У зв’язку із цим не реалізують весь кейс запитів Сил оборони України. Усіляко затягують постачання нам всього необхідного, навіть якщо пообіцяли.

— Як наслідок — станом на даний момент ми досі не маємо ні ракет ATACMS, ні обіцяних винищувачів F-16. При тому, що провідні західні експерти стверджують, що ситуація на полі бою може кардинально змінитись на користь України, як тільки ми отримаємо вказані види озброєння. Такі зволікання призводять до того, що Росія отримує час — дуже важливий ресурс.

Протягом дев’яти місяців окупанти обладнали найпотужніші комплекси оборонних позицій на підконтрольних їм територіях Херсонської та Запорізької областей. В рамках наступальних дій наша армія впирається в суцільні мінні поля, добре обладнані укріплення. Що, звісно, створює додаткові складнощі у нашому поступі вперед, — пояснює Владислав Селезньов.

За його словами, українські Сили оборони реалізують зараз першу частину плану своїх наступальних дій. Намагаються максимально ослабити бойові можливості російської окупаційної армії шляхом знищення її озброєння і техніки.

— Наступати на добре укріплені позиції противника, коли він ще й перебуває в повному екіпіруванні і забезпечений усім і вся — загрожує серйозними втратами. А от якщо ворог буде кратно ослаблений, зазнає критичних втрат, відповідно, і наш наступ у перспективі буде результативнішим, — акцентує експерт. — При цьому, згідно з доктриною НАТО, якої дотримуються наші західні партнери, такий етап наступальних операцій реалізується лише за умови панування у повітрі. Завдаються рішучі авіаудари, позиції противника активно закидаються ракетами та бомбами. Після цього може йти вперед піхота.

Але у зв’язку з тим, що авіаційний кейс поки що так і не реалізований у рамках військово-технічного співробітництва України та партнерів (F-16 ми досі не отримали), нам доводиться використовувати інші складові вогневого ураження. Мова про відносно далекобійні ракети і високоточні артилерійські боєприпаси. Усе це, звісно, уповільнює підготовку наступного етапу наступу (прорив оборони супротивника). Але не скасовує його.