Контрнаступ ЗСУ: чого не хоче бачити українське суспільство

ЗСУ вже більше місяця ведуть контрнаступ проти російських окупантів. Є певні успіхи, про які періодично розповідають у Міноборони. Є певні проблеми, про які періодично кажуть і президент Володимир Зеленський і головком ЗСУ Валерій Залужний.

Слід розуміти, що території, які ми відвойовуємо — не просто заміновані, а буквально засипані мінами різного типу. Однозначно Запорізький та Донецький напрямки зараз — одна з найбільш замінованих територій у світі. Окупанти мінують без карт мінування, аби побільше. Мінують тіла своїх загиблих.

Окрім того, російська окупаційна армія створила потужні фортифікаційні споруди. Окопи глибиною в людський зріст і величезної протяжності на окремих ділянках. Це найсерйозніші укріплення. І ніхто не має права розповідати, що наші наступ і контрнаступ "занадто повільні".

Насправді все йде, згідно з наявними можливостями. З максимальним збереженням особового складу.

Адже у нас не надто прийнято казати про інший бік наступальних операцій. Про поранених бійців у шпиталях. Про те, скільки їх втратило руки та ноги. Про труни, які приїжджають в усі куточки країни. Про цвинтарі, що стрімко ростуть.

Значна частина суспільства бачити цього не хоче, говорити про це не хоче. Особливо такі великі "вояки" як ті, хто перебуває на громадянці і боїться зазирнути у військкомат. Мене бісить, коли такі називають себе "бійцями економічного фронту". Ти на своєму "фронті" спиш у домашньому ліжку, поруч дружина, діти. Ти ходиш у нормальні туалет і душ. А ми, хто реально воює, місяцями не бачимо рідних і близьких, раз по раз ховаємо побратимів, збираючи часом їхні останки в пакети… Хіба це рівноцінні фронти?!

Тож так, нам потрібні воїни на реальному фронті. І мобілізаційні заходи слід збільшувати. Навчально-тренувальні табори не повинні простоювати.

Потрібно також розуміти, що у нас недостатньо авіації. А ефективно наступати без відповідної підтримки з повітря практично неможливо. І російські війська мають величезну перевагу в бойовій авіації.

Окрім авіації, нам потрібно більше снарядів, артилерійських установок різного типу, бронетехніки. Те, що надавалося раніше, періодично знищується противником, виходить з ладу внаслідок підривів, влучень. І це потрібно регулярно поповнювати.

Думаю, на майбутньому саміті НАТО ми почуємо запевняння у стилі — ми готові вам нескінченно довго допомагати, ви лишень переможіть якнайшвидше. Не розуміючи ціни цього "якнайшвидшого". Хтось, гадаю, зробить гучну заяву про літаки. У стилі — дамо і навчимо.

Насправді з натовськими літаками не все так просто, як здається. Потрібно підготувати ремонтну базу, місця базування, пілотів, механіків, радистів, аеродроми, місця зберігання, щоб були недосяжні для російських ракет і ударних безпілотників.

І, звісно, не все так просто з нашим наступом. Але ми продовжуємо і продовжимо деокупувати свої землі. Важливо, щоб у цей процес реально включалися ВСІ українці, а наші зарубіжні партнери були значно спритнішими у наданні ВСЬОГО, що нам необхідно для перемоги над агресором.