Життя під прицілом: куди і чим ЗСУ битимуть ворога на окупованих територіях та в росії

Вибухова хвиля накриває дедалі більше об’єктів не лише на окупованих територіях України, а й у самій країні-агресорці – російській федерації. Таке враження, що кількість "бавовни" зростає у геометричній прогресії. Постійно щось вибухає в захопленому росіянами Криму, раз у раз прилітає до Мелітополя, все частіше гримить у раніше, здавалося б, недосяжних Маріуполі та Луганську.

"Телеграф" розбирався, які об’єкти на тимчасово окупованих українських землях, а також у росії можуть стати законними цілями в рамках деокупації наших територій та припинення російської агресії.

Недоступних місць стає менше

Генерал армії, екскерівник Зовнішньої розвідки України Микола Маломуж вважає, що наші Сили оборони вже котрий місяць методично визначають слабкі місця противника, його стратегічні об’єкти, які він може використати (і використовує) проти нас.

"У конкретних містах і місцях йде концентрація сил і засобів росіян. Солдатів, військової техніки, штабів, боєприпасів. І тут можна працювати по ряду напрямків з широким географічним розкидом", — зазначає експерт.

За його словами, на Донеччині – це ділянка від Бахмута до Авдіївки (яку ми обороняємо), а також Донецьк та все інше, що тимчасово окуповано – і куди нам слід бити (у конкретні точки).

"У Луганській області найгарячіший зараз напрямок – це Сватове — Кремінна, де нам важливо "розмотати" супротивника і почати рух на Лисичанськ, Сєвєродонецьк і власне Луганськ, куди вже непогано прилітає останнім часом. Це так званий ближній формат. Місця, де окупанти намагаються створити або вже мають штаби, склади та бази. Як вони вважають, у відносно безпечному місці від лінії фронту – від 10 до 60 км. Однак з урахуванням отримання нами британських далекобійних ракет повітряного базування Storm Shadow (можуть долітати приблизно на 250 км) багато раніше недосяжних штабів, складів, місць концентрації військ і техніки стали дуже навіть досяжними. У Донецьку, в Луганську все частіше лунають вибухи. І противник тепер почне перебазувати глибше й далі те, що раніше здавалося йому недосяжним для наших ударів", – розповідає генерал.

Серед таких об’єктів, продовжує Микола Маломуж, Мелітополь, де росіяни сконцентрували потужні сили, побоюючись нашого наступу на південному напрямку. Під прицілом також низка міст лівобережної тимчасово окупованої Херсонщини, де ворог має чималі резерви.

"Немає сумнівів, що у пріоритеті залишаються удари по Севастопольській бухті та Керчі, де знаходиться багато військових об’єктів, по Кримському мосту, щоб перебити логістику окупантів, по перешийку, щоб перебити сухопутний коридор до Криму, – перераховує екскерівник Зовнішньої розвідки. – І, звичайно, не повинні почуватися спокійно прикордонні з нами міста росії, звідки виходить постійна загроза".

Генерал нагадав, що є чітка позиція керівництва України та наших закордонних партнерів, що ми не завдаватимемо ударів безпосередньо по містах, винищуючи громадянське населення, як це понад рік робить росія.

"Але по центрах ухвалення рішень, за місцями знаходження ракетних пускових установок, по військових аеродромах, по системах радіоелектронної боротьби, по системах ведення вогню — бити необхідно, — упевнений Маломуж. — Причому і по території росії, і по території Білорусі, знищуючи, зокрема, стратегічні бомбардувальники країни-агресорки, як під час грудневих атак по аеродромах Дягілєво під Рязанню та "Енгельс-2" під Саратовом".

За словами військового експерта, важливим є саме превентивне завдання ударів. Хоча його вже не можна вважати таким, адже росіяни нас неодноразово атакували як зі своєї, так і з білоруської території. Критичні об’єкти інфраструктури також розглядаються як військові цілі.

Чим завдають ударів

Ексспікер Генштабу ЗСУ, військовий експерт, полковник Влад Волошин пояснює:

"Під час війни цілями для ураження може бути багато навіть не суто військових об’єктів: і критична інфраструктура (включаючи енергетичну), і транспортні вузли (у тому числі мости, будь-які шляхи підвезення, поповнення резервів), і нафтобази, і нафтопроводи, і газорозподільні станції. Щоб армія могла вести успішні дії, потрібно бити саме по цих цілях у тилу противника".

Сьогодні, продовжує експерт, лише в окупованому росіянами Криму є понад 300 об’єктів такого призначення, які можуть бути вражені нашим озброєнням.

За словами полковника, в хід можуть йти ракети, авіабомби, РСЗВ, якщо останні мають достатню потужність.

"Крім того, можливі диверсійні дії наших Сил спецоперацій і місцевих партизанів. І такого зараз стає дедалі більше. Плюс – дрони, які також все більш активно застосовуються для ударів по всіх напрямках. Тож задіюється широкий спектр різного озброєння та методів впливу. Ну а конкретно називати цілі, куди ми маємо намір бити надалі, ніхто, зрозуміло, не буде. Це неправильно. Навіщо давати підказки ворогові? — ставить резонне запитання Волошин.

Відбувається "планомірне" винесення

За словами колишнього працівника СБУ та консультанта Комітету Верховної Ради з питань національної оборони та безпеки, військового експерта Українського інституту майбутнього Івана Ступака, зараз відбувається планомірне "винесення" ворожої інфраструктури.

"Насамперед удари йдуть по тимчасово окупованих територіях. Злітають у повітря склади з боєприпасами, ПММ, місця базування загарбників. Але так було і раніше. А зараз, з отриманням нового далекобійного озброєння, ми почали перетворювати раніше недосяжні тилові райони супротивника фактично на передову", — наголошує експерт.

Іван Ступак упевнений, що насамперед наші військові (за допомогою спецслужб, даних розвідки, допомоги партизанів тощо) будуть знищувати великі скупчення сил та засобів противника в тилу.

"Причому, швидше за все, у пріоритеті буде не рядовий склад, а військові розвідники, спецслужби (всякі "альфи" та "вимпели"), снайперські групи, диверсанти. Думаю, підуть прильоти по місцях їхнього скупчення. Плюс – командні пункти. Ясна річ, що завжди під прицілом – аеродроми, склади, ремонтні бази. Причому – великі. Концентрація на великих, "жирних", ласих об’єктах", – констатує експерт.