"Рамштайн-11" буде видно на фронті: українські очікування, американський "витік" та російські страхи

У п’ятницю, 21 квітня, відбудеться вже 11-те засідання Контактної групи з питань оборони України. Дуже символічно, що напередодні цієї зустрічі, що пройде на базі "Рамштайн" у Німеччині, яка подарувала назву даному формату, до Києва вперше з початку повномасштабного вторгнення росії в Україну прибув генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг.

"Телеграф " обговорив з експертами очікування від "Рамштайна-11", а також те, чи будуть там обговорювати питання "витоків" з Пентагону, які наробили багато галасу, зокрема в ракурсі майбутнього контрнаступу ЗСУ.

Маємо право просити більше, але щось залишиться у тіні

Нардеп V, VI та VII скликань, ексзаступник голови Радміну Автономної Республіки Крим, голова Всеукраїнського громадського руху "Сила права" Андрій Сенченко звертає увагу, що якісь рішення традиційно ухвалюватимуться "під килимом". Але деякі загальні тенденції видно.

"Витік" секретних матеріалів з Пентагону, що відбувся, ускладнив ситуацію в багатьох країнах. Але в нас – насамперед. Коли готують якісь плани військового характеру, у тому числі контрнаступальні, це пов'язано не тільки з чимось намальованим на карті, але і з певними логістичними зусиллями. І тепер все це довелося на ходу перекроювати. А це – матеріальні втрати, втрати часу. І навіть із моральної точки зору у нас з’явилося право наполегливо попросити у партнерів значно більше", – вважає експерт.

Водночас, продовжує Андрій Сенченко, наші заокеанські партнери навряд чи зацікавлені у такому широкому форматі обговорювати цю негарну історію.

"Швидше, вони пішли шляхом врегулювання проблем, викликаних "витоком", шляхом двосторонніх дискусій. Це був серйозний збій у системі забезпечення національної безпеки. І визнавати це прилюдно, напевно, боляче, – зазначає експерт. – Водночас для нас таки витік, де зазначено брак боєприпасів та озброєння для ефективного наступу, відкриває можливість вимагати більше. Я сподіваюся, ситуація буде правильно використана Банковою. Крім того, є можливість ще жорсткіше ставити питання щодо авіації. На жаль, партнери тут, як і раніше, брикаються".

Спікер Міжнародної волонтерської спільноти InformNapalm, боєць ЗСУ Михайло Макарук акцентує, що приблизно 80% ухваленого на "Рамштайні" перебуває в тіні.

"Озвучуються лише ті політичні заяви, які вигідні для піару певних політиків усередині окремих країн. Для тієї ж Німеччини, для тієї ж Франції – вигідно показати, як вони допомагають Україні. Особливо після певного пробуксування з їхнього боку в перші місяці російського вторгнення. Цей формат перетворився на свого роду піар-платформу допомоги Україні", – наголошує Михайло Макарук.

При цьому, зазначає він, є чимало прикладів, коли ті чи інші озброєння, які передають Україні партнери та які вже знаходять застосування при наших атаках чи обороні, на "Рамштайні" не озвучувалися.

Про перелом в окопній війні

Політолог, експерт з питань російської агресії проти України Віктор Каспрук наголошує, що від того, чи отримає наша країна швидко та у необхідній кількості боєприпаси, ракети, артилерійські установки, танки та літаки, дуже багато чого залежить.

"росія виснажується, однак у неї ще залишається значна кількість танків 60-х років і досить великий мобілізаційний ресурс. І це потрібно враховувати. Окопна війна не може продовжуватися нескінченно. І Україні потрібен рішучий перелом у її течії на свою користь, — впевнений експерт. — Наразі між нами та країною-агресором йде своєрідне змагання — хто зможе швидше поповнити свої ресурси. Україна розраховує на те, що військова промисловість США та Європи виявиться розторопнішою, ефективнішою, ніж російська. І що ми отримаємо все, що просимо (а може, навіть більше). При цьому немає сумнівів, що афішувати критично важливу інформацію щодо того, що саме, коли і в якому обсязі отримають ЗСУ, наші партнери не будуть".

Віктор Каспрук вважає, що лише безпосередньо на фронтах російсько-української війни стане ясно, чи отримала Україна своєчасно ракети для зенітно-ракетних комплексів, інші необхідні боєприпаси.

"Досі росіяни мають перевагу в літаках. І не можна допустити, щоб вони змогли її використовувати в повітряній війні, а також під час нашого майбутнього наступу, — акцентує експерт. — Протиповітряна оборона має бути максимально укріплена відповідними САУ, системами ПРО і так далі. Щоб мати змогу збивати винищувачі, бомбардувальники, безпілотники, ракети. Лише з потужною системою ППО можна захистити українську бронетехніку та артилерію під час майбутнього контрнаступу".

На думку Віктора Каспрука, нещодавній "витік" інформації з Пентагону навряд чи був такий надзвичайний. І серйозно не вплине на наступні наступальні дії ЗСУ. І це, вважає він, розуміють навіть у Москві. Тим більше, наголошує він, багато з оприлюдненої інформації російські військові аналітики могли й самі почерпнути з відкритих джерел. При цьому не факт, що інформація з цих джерел є правдивою.

Європейські помилки, українські переконання та хитрощі наступу

Політолог-міжнародник, експерт консалтингової організації "Фонд громадянської дипломатії" Георгій Кухалейшвілі розмірковує так:

"Якщо відштовхуватися від заяв, які звучать у політичних та експертних колах, то для проведення наступу нам не вистачає багатофункціональних винищувачів (нехай навіть це будуть радянські літаки, а не горезвісні F-16), а також ракети з радіусом поразки 300 км і більше. Безумовно, важливе питання – передача протиракетних та зенітно-ракетних комплексів, щоб убезпечити українських громадян від авіанальотів та ракетних ударів російських агресорів, надійно прикрити наші наступальні дії".

Експерт вважає, що зараз стримують передачу необхідної ЗСУ зброї насамперед матеріальні причини. Європейським країнам, пояснює він, після передачі Україні зброї, складно вкладатися ще й у закупівлю озброєнь.

"Але їхнім урядам необхідно вийти з зони комфорту, пояснити платникам податків, у чому сенс надання військової допомоги Україні. Грає роль і проблема перекладання відповідальності. Американці хочуть, щоб більше грошей на військову допомогу Україні витрачали європейці, а європейці (особливо уряд Олафа Шольца в Німеччині) чомусь впевнені, що левову частку витрат повинні нести США, як у роки холодної війни та протистояння радянській загрозі. Плюс до всього, – продовжує Георгій Кухалейшвілі, – частина політиків, на кшталт президента Франції Еммануеля Макрона, ще плекають надії на те, що з росією можна домовитися. І з цього погляду, вважають вони, передача нових партій озброєнь ЗСУ може зашкодити потенційно можливим переговорам".

Це велика помилка, упевнений експерт. Говорити з росіянами Україні нема про що, поки ми не звільнимо від них усі наші землі – і не вийдемо до кордонів 1991 року. І цю позицію найвищого військово-політичного керівництва підтримує українське суспільство.

"Щодо "витоку" інформації про плани українського наступу, то ми ніколи не дізнаємося, що це насправді було — наслідки майстерної атаки російських хакерів (розвідки) або черговий фейк російської пропаганди, справжні напрацювання або спроба ввести росіян в оману, дати їм хибний слід. Історія знає подібні приклади, — розповідає експерт. — Під час Другої світової, перед висадкою союзників у Нормандії, до рук німецьких нацистів потрапив якийсь "план" військової операції. Він виявився неправдивим і був спрямований на те, щоб відвернути сили окупантів від цього місця висадки десанту. Тому я не бачу сенсу зациклюватися на цьому питанні під час зустрічі у форматі "Рамштайн". Навпаки, вигідно, щоб інформаційний шум навколо "витоку" стих, а ЗСУ спокійно продовжили підготовку до наступу".

Чим швидше західні партнери передадуть необхідну зброю та боєприпаси у потрібному обсязі, чим швидше допоможуть організувати ЗСУ успішний наступ, тим швидше завершиться війна біля їхніх же кордонів. І тим швидше буде врегульовано проблему українських біженців, величезну кількість економіко-фінансових проблем, наголошує Георгій Кухалейшвілі.

"Вирішити масу завдань за допомогою однієї грамотно розрахованої операції цілком реально, — запевняє він. — Такою була та сама операція "Буря", що тривала менш як тиждень у серпні 1995-го, під час збройного конфлікту в Хорватії. Відмінно підготовлена за участю американських генералів військова наступальна операція стала тоді запорукою перемоги хорватів, які поклали край сербському сепаратизму як явищу в Хорватії".