Розбір "прильотів": чому такі важливі джанкойські вибухи – і які ще цілі треба вразити у Криму

За даними Головного управління розвідки Міноборони України, внаслідок вибухів у Джанкої (тимчасово окупований Крим) у ніч на 21 березня було знищено залізничний потяг з крилатими ракетами "Калібр". За деякими даними, у хід пішли безпілотники.

Експерти розповіли "Телеграфу", про що свідчить джанкойська "бавовна", а також — які ще цілі важливо вразити в Криму.

Знайшли слабку ланку

Генерал армії України, ексголова Зовнішньої розвідки України Микола Маломуж пояснює:

"Ми починаємо відстежувати й канали доставляння високоточної зброї рф. Бази розміщення, знаходження стратегічних бомбардувальників, окремі аеродроми на території Білорусі. Концепція нашої розвідки і загалом ЗСУ наступна — знаходити місця, де можемо припиняти таку діяльність до пусків. Так, вже є високий рівень поразки ракет і дронів, що летять по нас (близько 80%), але, на жаль, є і "прильоти", жодна ППО не гарантує стовідсоткового збиття цілей, тому давно відпрацьовується модель виявлення таких небезпечних об’єктів, шляхів комунікації. Дорогою, автотранспортом і так далі. Як правило, це максимально шифрується, ховається. Але сучасні засоби розвідки, у тому числі космічної, дозволяють бачити багато".

Росіяни, продовжує генерал, значно посилили заходи щодо охорони аеродромів після того, як відбулися атаки в Саратовській, Рязанській, Курській областях Після відповідних вибухів у Криму, операції в Білорусі (аеродром "Мачулищі", де пошкодили літак-навідник).

А ось переміщення, шляхи сполучення – слабка ланка, наголошує Микола Маломуж. І по них треба бити.

"Нинішній удар по Джанкою – один із таких прикладів. Це можуть бути безпілотники, проведення диверсійних операцій спецслужбами, партизанські дії. Ми зараз не ідентифікуємо, яким саме чином був уражений ешелон на станції Джанкой. Ми говоримо про те, що удар могли завдати кількома способами ", – пояснює експерт.

Те, що Україна почала знищувати ракети на шляхах їхнього доставляння до місця призначення, говорить про те, що ми вдосконалюємо навички проведення розвідки та відповідних активних заходів, наголошує генерал.

"Шукати носії – не завжди дає результат. Ті ж підводні човни складно і виявити, і дістати. Те саме стосується кораблів-ракетоносців. Вони завдають ударів з далекої відстані, з 500—600 км. Боротися з ними важко. Але ми, схоже, знайшли інший вихід. Сподіваюся, ця тенденція матиме розвиток, — каже Микола Маломуж. — Тим більше що відповідних засобів у нас стає все більше. Україна має близько 50 типів різних безпілотників. І розвідників, і ударних. Різної дальності. Деякі – до тисячі км. Ми стаємо високотехнологічною державою у військовому плані. Матимемо все більшу перевагу, ефективно знищуючи живу силу, озброєння, боєприпаси противника на шляхах комунікації, на підходах до фронтів або баз дислокації, пускових установок, аеродромів".

Куди нам слід цілити і чому окупантам треба тікати

Нардеп V, VI та VII скликань, ексзаступник голови Радміну Автономної Республіки Крим, голова Всеукраїнського громадського руху "Сила права" Андрій Сенченко вважає дуже важливим, що удар припав по вузловій станції Джанкой, причому, як повідомляє ГУР, по ешелону, який віз " Калібри".

"Раніше, у мирний час, коли потяги йшли з материкової частини України, ця станція була основною. Далі дорога розгалужувалася – на Сімферополь та Севастополь, йшла на Керч, Феодосію і так далі. По суті, це основний вантажний транспортний вузол, який окупанти зараз використовують у зворотному напрямку", — пояснює експерт.

За його словами, ми побачили черговий приклад, що спокійного життя окупантам та їхнім військам не буде ніде.

"Якщо вони, умовно кажучи, можуть захистити севастопольські бухти, наситивши системами ППО, то всі транспортні артерії, логістичні ланцюжки, без яких та ж військово-морська база рф не може ефективно функціонувати, росіяни захистити не здатні. І тут нам на допомогу приходять партизанські дії, безпілотники, інші механізми впливу", – наголошує Андрій Сенченко.

Щодо інших цілей, то конкретно називати їх не можна, щоб окупанти не стали їх сильно зміцнювати. Але загалом вони зрозумілі.

"І я як людина, яка довго працювала в Криму, у кримському уряді, знаю ці вразливі точки", — зазначає експерт.

Якщо коротко і без географічних прив’язок, то вони такі:

• вузлові станції;
• місця зберігання пального;
• об’єкти розміщення російських військових (як особового складу, і техніки);
• аеродроми (а їх до окупації 2014 року було 13, у різному стані).

"Окупанти все явніше відчувають, що Крим перетворюється з глибоко тилового району, як вони сподівалися, в зону, де "прилетіти" може будь-що, будь-коли і куди завгодно. Важливо, щоб такими діями ми породили у противника розуміння необхідності якнайшвидше уносити ноги, — вважає Андрій Сенченко. - Після того, як буде перерізано так званий "сухопутний коридор" і припинить функціонувати кримський міст (а це обов’язково станеться), Крим остаточно перетвориться у військовому сенсі на острів. І тоді окупантам залишиться безладна втеча на кшталт того, як бігла колись Біла армія".