Битва за Бахмут: генерал пояснив, чому росіяни вже програли і чого чекати далі

Росіяни вже зазнали під Бахмутом втрат, які роблять навіть його гіпотетичне захоплення "пірровою перемогою", зазначає генерал

У понеділок, 6 березня, під час чергового засідання Ставки Верховного Головнокомандувача (президент України), головком ЗСУ Валерій Залужний та командувач оперативно-стратегічного угрупування військ "Хортиця" Олександр Сирський виступили за продовження оборонної операції та подальше посилення позицій українських воїнів у Бахмуті.

У тому самому місті на півночі Донецької області, яке окупанти штурмують з кінця весни минулого року, але особливо посилено – останні три-чотири місяці.

Про те, чому так важливо було так довго обороняти Бахмут, а також чому навіть його гіпотетичне захоплення не стане для росіян перемогою, "Телеграфу" розповів генерал-лейтенант, колишній заступник начальника Генштабу ЗСУ (2006-2010 рр.) Ігор Романенко.

"У Бахмуті, дату остаточного взяття якого росіяни знову і знову переносять, йдуть важкі бої. Наші відступають на черговий рубіж — по річці Бахмутка. До захисників міста підійшли резерви. Вдається відбивати просування противника шляхами постачання логістики (з Часового Яру – через Хромово, з Костянтинівки – через Іванівське). З військової точки зору ситуація по Бахмуту залежатиме від того, наскільки ми зможемо утримувати ці логістичні рубежі", – пояснює генерал Романенко.

При цьому, за словами експерта, навіть захоплення Бахмута якихось стратегічних переваг противнику не дасть. Але можлива загроза оперативного рівня. А саме – що, з урахуванням вже захопленого Соледара та гіпотетично можливої окупації Бахмута, росіяни матимуть можливість далі наступати на Часів Яр, Краматорськ та Слов’янськ.

"На даний момент своїми завданнями оперативного рівня росіяни бачать — з району Кремінна-Сватове (з півночі) завдати удару на південь. І, захопивши Вугледар, де вони вже зазнали колосальних втрат, з півдня вдарити на північ. Таким чином охопити всі наші сили на Донбасі, всі наші міста-фортеці (Бахмут, Мар’їнку, Авдіївку тощо). Сподіваємося, цих перспектив у противника не буде завдяки ефективним діям українських військ", – наголошує Ігор Романенко.

Важливо розуміти, продовжує генерал, що у росіян, на відміну від нас, переважають політичні завдання.

"Так повелося ще з часів Другої світової, яку в росії продовжують називати Великою Вітчизняною, хоч то була лише частина спільної війни. У СРСР політичні завдання переважали над військовими, через що сотні тисяч, навіть мільйони військовослужбовців гинули без видимої на те причини. Цей підхід зберігається і в росії. Найнаочніше ми це бачимо саме по ситуації з Бахмутом, де знищені, напевно, десятки тисяч солдатів агресора. І його взяття, якщо воно навіть станеться, точно стане для росії пірровою перемогою", — пояснює Ігор Романенко.

А завдання нашої оборонної стратегічної операції другого етапу (перший був торік) полягає, за його словами, саме у "перемелюванні" техніки, особового складу противника.

"Важливо протриматися до поставок в Україну, імовірно, у квітні, танків, іншої важкої бойової техніки з уже підготовленими розрахунками. Коли підтягнуться ці стратегічні резерви, ми зможемо завдати разючих ударів по знекровленому супротивнику. Провести свої контрнаступальні операції, — зазначає генерал. — Є одне "але". Росіяни вже набрали 150-200 тисяч мобілізованих, крім 300 тисяч, яких уже завели на фронт. Однак у противника не вистачає для формування даного резерву озброєння, бронетехніки, немає часу і на відповідну підготовку. Вікно можливостей" (до квітня) у агресора стрімко звужується, тому вище військово-політичне керівництво росії може вирішити використати все, що має, вже в березні. Або сформувати десь другорядний удар. Наприклад, між Сумами та Харковом, перебиваючи нам логістику. До цього слід бути готовими. Витримати всі удари – і завдати у потрібний час та у потрібному місці свої, відкидаючи окупантів із нашої землі".