Про європейський турне Зеленського, бойову авіацію та фронтову ситуацію

Візит президента України Володимира Зеленського до Великобританії, а потім до Парижа, де зустрівся з президентом Франції та канцлером Німеччини, майбутній виступ у Брюсселі на саміті ЄС – це знакові події.

Британія стає однією із головних навчальних баз для української армії. І це не те, що не ховається, британці цим пишаються! Процес навчання набере ще більшу масовість, прискориться. Це добре і з політичного, і з практичного погляду.

Після цих візитів ми отримаємо більше танків від країн-партнерів. Зрозуміло, що ніхто не навчатиме велику кількість військових заради 10 танків та лічених САУ. Йдеться про системну підтримку.

Другий момент – Британія подає приклад, як слід поводитися іншим європейським державам. І президент Зеленський, відвідавши у грудні США, зараз – Велику Британію, а потім країни ЄС – показує пріоритети. Щоб решта європейських держав не відставала від провідних країн у підтримці України.

Те, що немає поки що ясності щодо бойової авіації – не страшно. Я повністю впевнений, що літаки ми отримаємо. Логіка тут проста. Танки, літаки, піхота та бронетранспортери є складовими єдиної системи. Якщо немає якогось елемента, немає й ефективності. Якщо ти передаєш танки, а не передаєш самі літаки, то танки стають більш вразливими. Щоб ефективно використовувати бронетехніку, у тому числі важку, потрібна підтримка з повітря. Інакше ніяк. У сучасних арміях (країн НАТО, Ізраїлю) – інтегрована єдина система, що працює за відповідними комп’ютерними програмами. Онлайн зв’язок з усіма підрозділами, із західними супутниками розвідки, з фронтовою розвідкою тощо.

Слід також розуміти, що українська військова авіація – одна із найзастаріліших складових нашого озброєння. Літаки часів розпаду СРСР — МіГ, Су. Вони теж потрібні, на них можна навішувати різне сучасне обладнання. Але західні літаки – на порядок вищі. Це вже інший всесвіт, наступний крок військової науки. І нам, звісно, потрібна саме така авіація. На гарне – ще вчора.

Ми ж бачимо, що відбувається на фронтах. Росіяни атакують новими хвилями. Мають величезні втрати, але знову і знову накочують наші позиції. Я періодично спілкуюсь із військовими експертами. За їхніми словами, співвідношення сил приблизно 1 до 5 на користь супротивника. Силам оборони України дуже тяжко. Нам не вистачає навіть мінометів, коли супротивник пускають своє "гарматне м’ясо" хвилю за хвилею.

Днями в інтерв’ю ATR військовослужбовець ЗСУ та захисник Бахмута Олександр Матяш із позивним "Мадяр", який багато часу проводить на першій лінії фронту, наголосив на важливості атакувати ворога на території, яку той поки що контролює.

Щось на кшталт того, що ми влаштували у новорічну ніч у Макіївці, коли точним ударом знищили сотні ворожих солдатів. А краще – далі.

Наступний крок у цілому – збільшення дронів-розвідників, тепловізорів, дронів-камікадзе, про які там багато говориться, більш далекобійні ракети, удари по накопиченню сил і засобів противника як біля лінії фронту, так і далеко від неї, на підході. Принаймні так говорять усі військові експерти, з якими я спілкувався.

Нині нам важливо витримати натиск ворога. Після чого, за логікою, перейти у контрнаступ. Інакше, навіщо збирати всю цю потужну бронетехніку, як ми зараз робимо? Ця військова техніка – для перемоги. І впевнений, що її буде більше, а перемога стане ближчою.