"Було як у "Грі престолів": полковник Нацгвардії яскраво розповів про бої за Луганщину

Ґрунт та наявність рослинності сильно позначалося на техніці ведення бою та його успіхах

На Херсонщині переважають відкриті степи та поля, які розмежовані штучними посадками. А у Чернігівській та Харківській областях переважають лісопосадки, що неодмінно позначається на якості бою та його техніці.

В інтерв’ю "Ценрзор.НЕТ" полковник Національної гвардії України, екс-командир штабу 4-ї бригади та перший заступник командира Микола Мішакін розповів про те, яка місцевість є кращою для ведення бойових дій. За його словами, ліс – це найгірша місцевість для боїв.

Мішакін розповів, що лісом не зможе пройти техніка і артилерія не зможе працювати. У Київській області ліси були піщаними, через що було складно встановити навіть 82-у міну, а на Донбасі — навпаки твердий грунт через промисловість.

"У Київській області головною проблемою були піщані ліси, воно не тримає нічого. Навіть 82- гі міни в пісок зариваються, не кажу вже про "піони", "тюльпани". На Донеччині, Луганщині – там твердіший грунт і дуже багато промисловості. Тому набагато легше триматися на галявині, ніж прямо в лісі. Завод "Зоря" — ми там трималися майже місяць. Можна було б більше. Але це було як у фільмі "Гра престолів" — ти їх знищуєш, знищуєш, а вони все сунуть, як білі ходоки. Ми навіть кричали їм: "Не лізьте, нам вас ховати вже ніде", — сказав полковник Нацгвардії.

На початку війни відстань між позиціями українських вояків та ворогів була близько 20 метрів. Деколи окупанти перебували в сусідніх будівлях — не можна було навіть вийти на вулицю. Але це дозволяло захоплювати ворожі радіостанції, телефони, цінні документи та полонених. У командирських документах росіян було розписано адреси та вказано, хто в яких будинках з окупантів живе. ЗСУ не упустили такої можливості знищити ворога.

"Ми просто поставили артилеристам і танкістам завдання бити по конкретних будинках. Хоча зазвичай ми не стріляли у мирні квартали. Особливо важко було з цим у Сєвєродонецьку, коли вони змішувалися з місцевими жителями і ті їм і допомагали, і стріляти було не можна. А тут ми отримали конкретні координати і могли спокійно вистрілити. Все, 4 дні ми жили у спокої, ніхто нас не атакував. Радянська школа дає свої плоди. Вони залишилися такими ж дерев’яними", — підсумував Микола Мішакін.

Раніше "Телеграф" розповідав про те, на яких напрямках росія може зважитися на повторний наступ. Серед них, звісно, Донбас.