Це важливіше за нові кораблі та літаки: полковник пояснив, чому Захід саме так озброює Україну

Військовий експерт Сергій Грабський спеціально для "Телеграфу" проаналізував нові поставки та старі проблеми

Новий рік розпочався для України з приємних новин щодо військової допомоги з боку закордонних партнерів. США виділили її на 3 мільярди доларів, включивши в пакет БМП Bradley та інше необхідне озброєння та боєприпаси. Франція вирішила передати ЗСУ бронемашини Bastion та легкі танки, Німеччина – ЗРК Patriot та БТР Marder.

Військовий експерт, полковник запасу Сергій Грабський розповів "Телеграфу" про те, чому видозмінюється такого роду підтримка України, а також з чим пов’язано те, що деяких видів озброєння ми поки що від партнерів не отримали.

Збіглися українські інтереси та потреби наших західних союзників

На думку Сергія Грабського, ми зараз перебуваємо у тій стадії, коли отримуємо озброєння відповідно до своїх потреб.

"З огляду на те, ЩО ми отримали та в якій кількості, які поставки вже анонсовані, говорити про те, що хтось на Заході боїться переходити якісь "червоні лінії", не доводиться", — вважає полковник.

Він нагадує, що раніше ЗСУ отримали десятки танків, БТР, БМП та іншу наступальну техніку радянського зразка. Це, запевняє експерт, абсолютно логічно з огляду на те, що в Україні було налагоджено систему її технічного обслуговування, експлуатації та ремонту. І така техніка, отримавши пошкодження, надходила до наших ремонтних підприємств, де її оперативно відновлювали, і вона знову йшла в бій.

"Тепер же ми перейшли у фазу, коли практично всі ресурси такої радянської та пострадянської техніки, доступні нашим країнам-партнерам, вичерпані. Саме тому починається поступовий перехід ЗСУ на західну військову техніку, – пояснює Сергій Грабський. – Я не скажу, що вона нова. Деякі зразки надходили на озброєння в 70-80 роках, тому йдеться просто про інший підхід, інші можливості, інші обсяги, ми вже практично не отримуємо пострадянської техніки, хіба що як трофеї, натомість активно переходимо на західну, посилюючи кооперацію України з НАТО, відмовляючись від радянської спадщини. Немає сумнівів, що ми продовжимо отримувати все більше зразків нових озброєнь і бойової техніки".

Крім того, продовжує експерт, треба розуміти, що такі постачання вигідні не лише нам, а й західним союзникам. Адже це дозволяє розгорнути цикл виробництва, запустити додаткові потужності, підтримати економіки, що постраждали через наслідки ковіда та загальну рецесію, спричинену російською агресією.

"А така допомога Україні дає можливість США та Європі створити нові робочі місця, наповнювати бюджет, підвищити соціальний захист та власне захист своїх громадян. До того ж збільшення оборонних замовлень дає суттєвий імпульс для нового рівня військово-промислового комплексу. Зрозуміло, що ВПК США, Великобританії чи низки провідних країн ЄС (Франції, Німеччини) не можуть працювати виключно на Україну. Вивчивши уроки російської агресії, передові держави розуміють, що треба більше уваги приділяти своїй обороні. Ще й тому немає сумнівів, що ЗСУ отримуватимуть дедалі більше необхідних озброєнь та військової техніки, що дозволить ефективніше вирішувати завдання на полі бою", – прогнозує полковник.

Він також закликає брати до уваги і той факт (дещо цинічний), що, постачаючи чи інші зразки техніки в Україну, наші союзники отримують унікальну можливість – тестувати їх у реальних бойових умовах, вносячи потрібні зміни, вдосконалюючи.

"Така опція далеко не завжди доступна виробникам. А тут ми можемо протестувати різні види озброєнь, застосовуючи їх проти агресора. І модифікуючи часом самі, в процесі ведення боїв", — пояснює експерт.

У чому проблема з отриманням сучасних танків та літаків

Знаковим, за словами Сергія Грабського, є те, що отримуємо вже БМП підвищеного класу – як ті ж Marder, Bradley (обіцяна сотня бронетранспортерів М113 – це простіші машини).

"Коли йдеться про танки, я не прихильник того, що вони потрібні нам саме зараз. Слід розуміти, що і американські Abrams, і британські Challenger, і французькі AMX-56 Leclerc, і німецькі Leopard — це техніка іншого рівня, з якою потрібно більше працювати. І нам потрібно створити систему, яка дозволяє їх обслуговувати, ремонтувати. Ми вже зіткнулися з серйозними логістичними проблемами, коли ті ж німецькі гаубиці PzH 2000 (Panzerhaubitze 2000 – 155-мм САУ) доводилося відправляти на ремонт за кордон. При цьому дані гаубиці не використовуються на передньому краї, в бойових порядках військ, які атакують, вони стріляють із закритих позицій — і ймовірність їхнього ураження значно менша, ніж того ж танка. Відповідно, PzH 2000 вимагає меншої частоти ремонту. А танк треба ремонтувати або в бойових умовах, або недалеко від основних зон бойових дій. Враховуючи, що розрахунковий час роботи танка на полі бою – 10-15 хвилин, а потім, як правило, необхідний ремонт, ми зіткнемося з великими проблемами у цьому плані", – наголошує полковник.

З літаками – та сама ситуація, що й з новими видами танків, пояснює експерт. Нам передавали у певній кількості те, що ми могли самі ремонтувати. А щодо американських F-15, F-16 або французьких Mirage 2000, то під них треба розгортати ремонтно-промислову базу. Вчити як пілотів, а й технічний склад.

"І приклад постачання нам сучасних видів артилерії демонструє, з яким логістичним кошмаром ми можемо зіткнутися, – зазначає Сергій Грабський. – Незважаючи на єдині стандарти в країнах НАТО, специфіка тих же французьких винищувачів відрізняється від американських, британських – від німецьких тощо. Простий приклад з нашої недавньої історії – коли Україна завдала дронами удару по аеродрому російської стратегічної авіації в Енгельсі, ми вивели з ладу, згідно з відкритими даними, два літаки. І до кінця війни вони навряд чи повернуться в експлуатацію. Дзеркальною може бути ситуація і з нами" .

Про дрони та морську війну

За словами полковника, ця війна продемонструвала важливість такого нового виду озброєнь, як дрони.

"Вони є зброєю нового покоління, нової ери застосування різних видів озброєнь та бойової техніки. Але якщо розраховувати на поставки БПЛА з-за кордону, слід розуміти, що мова може йти лише про так звані експортні і не наддорогі моделі. Зараз поясню, про що йдеться. Пам’ятаєте, коли поляки зголосилися передати Україні зенітно-ракетні комплекси (ЗРК) типу Patriot, які їм мали намір передати німці? Це був суто політичний, популістський крок, декларативна заява, яка не мала під собою жодного реального ґрунту. Ті ЗРК Patriot, які Німеччина передавала Польщі, були комплексами єдиної системи захисту НАТО. Відповідно їхні системи управління мають певні схеми, блоки, які є таємними. І таке озброєння не може бути передано на територію країни, яка не є членом Альянсу", – розповідає Сергій Грабський.

Саме тому питання зависло, запевняє він. І лише згодом США погодилися поставити нам Patriot.

"Але я переконаний, що це буде саме експортний варіант, що дозволяє використання на території країни, яка не є членом НАТО. Приблизно така ж ситуація з дронами, — вважає експерт. — Чому американці такі обережні в цьому питанні і поки що не задовольняють деякі українські запити? Тому що дрони, які ми просимо (той же MQ-9 Reaper), здатні летіти на тисячі кілометрів і завдавати ударів глибоко в тилу противника, є колосально дорогими. Плюс – такі БПЛА підв'язані під специфічні системи керування, що є секретними. Вони використовуються або на території США, або на території держав блоку НАТО, тому, якщо нам і передадуть щось подібне, це буде дрон, який у разі його втрати чи захоплення не стане загрозою для США чи НАТО".

Коментуючи ситуацію на морському фронті, полковник пояснив, що на сьогоднішній день, виходячи з того, яку акваторію ми можемо контролювати, немає сенсу (технічно, логістично) постачати до України якісь кораблі.

"Противник має перевагу в носіях крилатих ракет і не тільки. Припустимо, нам дали три-п’ять корветів. Вони стануть легкою мішенню для російських засобів ураження. А три-п’ять корветів — це колосальні кошти. Ніхто не готовий так ризикувати. Саме тому Україні пропонується озброєння у вигляді протикорабельних ракет різного базування та можливостей (і тут у нас є свої розробки), а також морські дрони, які показали високу ефективність.

Вже сьогодні Чорноморський флот Росії навряд чи зможе використати повний спектр своїх оперативних можливостей, – наголошує Сергій Грабський. – До того ж, нам передали десятки катерів, які забезпечують операції у прибережній зоні. Ми можемо ставити міни, відбивати атаки розвідувально-диверсійних груп супротивника. І це прообраз москітного флоту майбутнього. Але отримати великі кораблі зараз Україна не має змоги. Мова повинна йти одразу про низку серйозних суден із надійним захистом від ворожих ракет. На даний момент це навіть технічно неможливо.